Основою задач природничих наук є можливість використання природних процесів і явищ на користь людини. Можливість прогнозувати результат у певних умовах цікавить дослідників різних наукових сфер, оскільки це дозволяє керувати процесом, змінювати функції та якість об’єкта. Формування і ставлення моделювання відбувалося на базі інших, більш давніх і більш розвинутих наукових напрямків, таких як філософія і математика, фізика, хімія, біологія і техніка. Усі засоби і методи наукових досліджень, які дозволяють прогнозувати зміну процесів, істотним узагальнювалися в теоретичні дослідження з використанням математичного апарата. Звідси, мета статті – визначити загальні риси (наприклад, характеристики), які використовуються в моделюванні процесів різних сфер наукової діяльності. У роботі на основі узагальненого підходу розглядаються загальні принципи викладання дисципліни „Моделювання” в різних спеціальностях. Аналіз будується з урахуваннями специфіки різних напрямків навчання. Пропонуються загальні методики викладання на прикладах фізичних –моделей та моделей, які використовуються в біології та екології. Подається порівняльний аналіз схожості між загальними принципами, які використовуються в біології, соціології, екології та фізики. Розвиток комп’ютерної техніки, з одного боку, і наявність добре розроблених чисельних методів, з іншого, сприяє прогресу у використанні моделювання в різних наукових напрямках. Використовуються загальні принципи моделювання не лише в класичних природничих науках, але й у соціально суспільних, таких як соціологія, психологія і т.д. Загальними принципами в моделюванні для всіх наукових напрямків виступає об’єкт або предмет досліджень, його взаємозв’язок з іншими елементами системи та процес впливу або динаміка розвитку (закон, за яким відбуваються ті або інші зміни). Предмет дослідження і закони зміни визначають область наукових інтересів або науковий напрямок. Але для всіх наукових напрямків існують загальні принципи і методи досліджень - дедукція та індукція. У теорії систем і взагалі в науці про системи.
Атмосфе́рное давле́ние — давление атмосферы, действующее на все находящиеся в ней предметы и на земную поверхность, равное модулю силы, действующей в атмосфере на единицу площади поверхности по нормали к ней[1]. В покоящейся стационарной атмосфере давление численно равно весу вышележащего столба воздуха на основание с площадью, равной единице. Атмосферное давление является одним из термодинамических параметров состояния атмосферы, оно изменяется в зависимости от места и времени[2]. Давление — величина скалярная, имеющая размерность L−1MT−2, измеряется барометром.
Единицей измерения в Международной системе единиц (СИ) является паскаль (русское обозначение: Па Опыт ТоричелиВ 1634 г. итальянский ученый Эванджелиста Торричелли (1608–1647 гг.) впервые экспериментально определил значение атмосферного давления.
Описание опыта Торричелли: стеклянную трубку длиной около 1 м, один конец которой запаян, заполняют ртутью и, закрыв отверстие другого конца, переворачивают и погружают в сосуд с ртутью
Затем отверстие открывают, часть ртути из трубки выливается в сосуд, а в трубке остается столб ртути высотой h, над которым в трубке образуется безвоздушное пространство, заполненное парами ртути.
Таким образом, экспериментально было доказано, что давление столба ртути высотой h уравновешивает давление атмосферы.
Атмосферное давление, уравновешиваемое столбом ртути высотой h = 760 мм при 0 °С, считается нормальным. Значение этого давления получило название нормальной, или физической атмосферы и обозначается 1 атм.
Любые превращения вещества или проявления его свойств, происходящие без имения состава вещества, называют физическими явлениями.
Материя - это всё то, что существует во Вселенной независимо от нашего сознания (небесные тела, растения, животные и др.).
Величина, равная отношению силы, действующей перпендикулярно поверхности, к площади этой поверхности, называется давлением. Формула: P = F / S. Единица давления - нютон на квадратный метр (1 H/М^2).
Явление, при котором происходит взаимное проникновение молекул одного вещества между молекулами другого, называют диффузией.
Явление сохранения скорости тела при отсутствии действия на него других тел называют инерцией.
Мощность равна отношению работы ко времени, за которое она была совершена. мощность = работа/время (N=A/t).
Рычаг представляет собой твёрдое тело, которое может вращаться вокруг неподвижной опоры.
Сила - физическая величина, значит, ее можно измерить. Сила, как и скорость, является векторной величиной.
Потенциальной энергией называется энергия, которая определяется взаимным положением взаимодействующих тел или частей одного и того же тела. Eп = FH, или Eп = gmh. Энергия, которой обладает тело вследствие своего движения, называется кинетической энергией. Eк = mv^2/2.
Изменение с течением времени положения тела относительно других тел называется механическим движением.
Физика изучает мир, в котором мы живём, явления, в нём происходящие, открывает законы, которым подчиняются эти явления. Главная задача физики - познать законы природы, свойства различных веществ и поставить их на службу человеку. Вещество — это один из видов материи из чего состоят все физические тела.
Основою задач природничих наук є можливість використання природних процесів і
явищ на користь людини. Можливість прогнозувати результат у певних умовах цікавить
дослідників різних наукових сфер, оскільки це дозволяє керувати процесом, змінювати
функції та якість об’єкта. Формування і ставлення моделювання відбувалося на базі інших,
більш давніх і більш розвинутих наукових напрямків, таких як філософія і математика,
фізика, хімія, біологія і техніка.
Усі засоби і методи наукових досліджень, які дозволяють прогнозувати зміну процесів,
істотним узагальнювалися в теоретичні дослідження з використанням
математичного апарата. Звідси, мета статті – визначити загальні риси (наприклад,
характеристики), які використовуються в моделюванні процесів різних сфер наукової
діяльності.
У роботі на основі узагальненого підходу розглядаються загальні принципи викладання
дисципліни „Моделювання” в різних спеціальностях. Аналіз будується з урахуваннями
специфіки різних напрямків навчання. Пропонуються загальні методики викладання на
прикладах фізичних –моделей та моделей, які використовуються в біології та екології.
Подається порівняльний аналіз схожості між загальними принципами, які
використовуються в біології, соціології, екології та фізики.
Розвиток комп’ютерної техніки, з одного боку, і наявність добре розроблених
чисельних методів, з іншого, сприяє прогресу у використанні моделювання в різних
наукових напрямках. Використовуються загальні принципи моделювання не лише в
класичних природничих науках, але й у соціально суспільних, таких як соціологія,
психологія і т.д. Загальними принципами в моделюванні для всіх наукових напрямків
виступає об’єкт або предмет досліджень, його взаємозв’язок з іншими елементами системи
та процес впливу або динаміка розвитку (закон, за яким відбуваються ті або інші зміни).
Предмет дослідження і закони зміни визначають область наукових інтересів або
науковий напрямок. Але для всіх наукових напрямків існують загальні принципи і методи
досліджень - дедукція та індукція. У теорії систем і взагалі в науці про системи.