билет №1.
1. механическое движение .траектория. путь. формулы пути, скорости, времени движения тела при равномерном движении
2. на применение плотности вещества.
билет №2.
1. агрегатные состояния вещества.
2. на расчет веса тела.
билет №3.
1. инерция. масса тела. измерение массы. взаимодействие тел.
2. на определение скорости тела при равномерном движении
билет №4.
1. плотность вещества.
2. на применение условия равновесия рычага.
билет №5.
1. сила. измерение силы. виды сил. сложение сил.
2 лабораторная работа « измерение объёма тела»
билет №6.
1. сила . виды деформации. закон гука
2. лабораторная работа» определение выталкивающей силы, действующей на погруженное в жидкость тело»
билет №7.
1. сила тяжести. вес тела. невесомость
2. лабораторная работа « определение плотности твёрдого тела»
билет №8.
1. архимедова сила. условие плавания тел.
2. на применение формулы механической энергии.
билет №9.
1. давление. единицы давления. способы увеличения и уменьшения давления
2. лабораторная работа « определение силы с динамометра» построение графика зависимости силы тяжести от массы тела.
билет №10.
1. сила трения. виды сил трения. трение в природе и технике.
2. на определение архимедовой силы.
билет №11.
1. механическая работа. мощность.
2.лабораторная работа «измерение массы тела на рычажных весах»
билет №12.
1. простые механизмы. правило равновесия рычага.
2.лабораторная работа «измерение размеров малых тел»
билеты №13.
1. «золотое правило механики». коэффициент полезного действия.
2. на определение давления в жидкости.
билет №14.
1. энергия. кинетическая и потенциальная энергия. закон сохранения энергии.
2. на применение формулы мощности.
билет №15.
1.поршневой жидкостный насос. гидравлический пресс
2. на применение формулы механической работы.
билет №16.
1.что изучает . тело , вещество, явление
2. на применение формулы давления твёрдых тел.
билет №17.
1молекулы. диффузия в газах, жидкостях, твердых телах.
2.лабораторная работа «выяснение условия равновесия рычага»
билет №18.
1.давление в жидкости. сообщающиеся сосуды.
2. на расчет средней скорости движения тела при неравномерном движении.
билет №19.
1. давление в газах. закон паскаля.
2. на применение формулы для расчета силы .
билет №20.
1. атмосферное давление. опыт торричелли. приборы для определения давления.
2. на сложение сил действующих на тело.
Приблизно з XVII ст., з розвитком точних наук, вчені стали розуміти, що величезна кількість мір гальмує економічний і технічний прогрес.
Першим практичним кроком на шляху до однаковості стало створення метричної системи – міжнародної десяткової системи одиниць.
Основи десяткового рахунку були закладені ще в давнину, що цілком природно, адже у людини на руках десять пальців. Однак офіційним народженням десяткової шкали вимірювань довжини прийнято вважати 1670 року, коли її запропонував французький математик і астроном Габріель Мутон. П`ятьма роками пізніше працівник з Польщі, а саме італійський архітектор і оптик Тіто Лівіо Бураттіні, запропонував прийняти за загальну одиницю лінійних вимірювань довжину маятника, що відлічує 3600 коливань за годину. Під коливаннями він розумів рух вантажу від однієї крайньої точки до іншої, в сучасній термінології це означає довжину маятника з секундним напівперіодом. Він назвав її загальним метром (Metro Cattolico).
Якщо ми скористаємося формулою для періоду ідеального маятника і підставимо туди величину прискорення вільного падіння, скажімо, на широті Києва, то вийде, що еталон Бураттіні розходиться в довжині з сьогоднішнім метром лише приблизно на кілька міліметрів. Але на практиці цей іб не годиться, так як в різних місцях земної кулі маятник (при одній і тій же довжині) коливається з різним періодом.
З подібними ідеями в 1660 р. виступило Лондонське королівське товариство, а в 1668 р. – французький астроном Жан Пікар. Однак Бураттіні першим усвідомив, що універсальну одиницю довжини треба визначати не шляхом простого узгодження, а на основі природного і надійно відтвореного зразка.
Народження метра
Назва «метр» (від грецького metron – міра) в 1790 р. придумав паризький викладач математики Леблон. 19 березня 1791 р. академічна Комісія мір і ваг в складі зірок французької науки Лагранжа, Лапласа, Борда, Монжа і Кондорсе обрала основною одиницею довжини одну десятимільйонну долю квадранта паризького меридіана і рекомендувала виміряти довжину дуги меридіана від Дюнкерка до Барселони на довготі Парижа.
Геодезичні заміри меридіана почалися в 1792, затягнулися до 1798 року, а раніше, в 1793, була введена тимчасова одиниця метр, який був обчислений на основі колишніх геодезичних вимірювань. Одразу після цього королівський ювелір Етьєн Ленуар виготовив з міді перший еталон.