Юпі́тер — п'ята та найбільша планета Сонячної системи. Відстань Юпітера від Сонця змінюється в межах від 4,95 до 5,45 а. о. (740—814 млн км), середня відстань 5,203 а. о. (778 млн км). Разом із Сатурном, Ураном і Нептуном Юпітер класифікують як газового гіганта.
Юпітер більш ніж удвічі масивніший за всі інші планети разом узяті; він майже в 318 разів масивніший за Землю. Однак маса Юпітера недостатня, аби перетворитися на зорю, подібну до Сонця: для цього його маса мала б бути ще в 70—80 разів більшою. Тим не менш у надрах Юпітера відбуваються процеси з досить потужною енергетикою: теплове випромінювання планети, еквівалентне 4·1017 Вт, що приблизно вдвічі перевищує енергію, яку ця планета отримує від Сонця. Вірогідним джерелом такої енергії є гравітаційне стиснення.
Планета була відома людям з глибокої давнини, що знайшло своє відображення в міфології і релігійних віруваннях різних культур: месопотамської, вавилонської, грецької та інших. Сучасна назва Юпітера походить від імені давньоримського верховного бога-громовержця.
Низка атмосферних явищ на Юпітері — такі як шторми, блискавки, полярні сяйва, — мають масштаби, що на порядки перевершують земні. Примітним утворенням в атмосфері є Велика червона пляма — велетенський шторм, відомий ще з XVII століття.
Юпітер має 79 супутників, найбільші з яких — Іо, Європа, Ганімед і Каллісто — було відкрито 1610 року. Останні 12 було відкрито лише у 2018 році[3]. Дослідження Юпітера здійснюють за до наземних і орбітальних телескопів, з 1970-х років до планети було відправлено 8 міжпланетних апаратів НАСА: «Піонери», «Вояджери», «Галілео» та ін. У 2011 році було запущено автоматичну міжпланетну станцію Юнона (англ. Juno, також Jupiter Polar Orbiter, розроблена НАСА і Лабораторією реактивного руху), яка розпочала детальні дослідження Юпітера 4-го липня 2016 року.
на электрон, находящийся в электрическом поле, действует электрическая сила \( модуль которой мы определим таким образом:
\[f = ee\]
здесь \(e\) — модуль заряда электрона (элементарный заряд), равный 1,6·10-19 кл. напряженность поля между пластинами \(e\) связана с напряжением \(u\) и расстоянием между пластинами \(d\) следующей формулой:
\[e = \frac{u}{d}\]
тогда имеем:
\[f = \frac{{ue}}{d}\]
работу электрического поля \(a\) по перемещению заряда на расстояние \(s\) найдём так:
\[a = fs\]
\[a = \frac{{ues}}{d}\; \; \; \; (
также работу поля можно определить как изменение кинетической энергии электрона. так как = то:
\[a = \frac{{{m_e}{\upsilon ^2}}}{2}\; \; \; \; (
здесь \(m_e\) — масса электрона, равная 9,1·10-31 кг. теперь приравняем (1) и (2), тогда получим:
{{{m_e}{\upsilon ^2}}}{2} = \frac{{ues}}{d}\]
нам осталось только выразить искомую скорость ):
= \sqrt {\frac{{2ues}}{{{m_e}d}}} \]
произведём вычисления:
= \sqrt {\frac{{2 \cdot 120 \cdot 1,6 \cdot {{10}^{ — 19}} \cdot 0,003}}{{9,1 \cdot {{10}^{ — 31}} \cdot 0,02}}} = 2,52 \cdot {10^6}\; м/с = 2520\; км/с\]