Звук — коливальний рух частинок середовища, що поширюється у вигляді хвиль у газі, рідині чи твердому тілі. У вузькому значенні терміном звук визначають коливання, які сприймаються сенсорною системою тварин і людини[1]. В цьому випадку маються на увазі збурення, що поширюються в повітрі. Органи слуху людини сприймають звуки у відносно вузькому частотному діапазоні. Слуховий апарат багатьох тварин сприймає звуки в значно ширшому інтервалі частот. В загальному випадку цим терміном визначається процес поширення збурень в різних за фізичними властивостями середовищах, в яких відновлювальною силою, що намагається повернути збурену частинку в положення рівноваги, є сила пружності. Хвильові збурення, що визначаються як звук є об'єктивною реальністю і існують незалежно від сприйняття їх будь-якими живими істотами. Вивчення закономірностей генерації, поширення та сприйняття звуків в різних середовищах є приналежним до такої наукової дисципліни як акустика.
Більшість явищ у природі супроводжуються характерними звуками, які сприймаються та розпізнаються вухом людини і тварин і служать для орієнтування та спілкування[2]. Специфіка сприйняття коливальних рухів частинок повітря слуховим апаратом людини зумовлює поділ звуків на приємні, гармонійні (звуки мови, музичні звуки, спів пташок, наприклад) та звуки зі специфічним спектральним наповненням, часто небажані та дратівні, які визначаються як шум.
Зміщення в просторі частинок середовища у звукових збуреннях характеризується такою величною як амплітуда коливань. Для опису змін стану частинок середовища в часі використовується така характеристика як частота. Збурення, що сприймаються органами слуху людини та різних тварин це лише невелика частка збурень, що можуть існувати в навколишньому світі. Людське вухо може сприймати лише звуки в певних обмежених інтервалах частот та амплітуд. Для багатьох випадків практичного використання звуків велике значення мають звуки, в яких основна частина енергії зосереджена в області частот, що не сприймаються людським вухом. В зв'язку з цим окремо виділяють такі особливі типи збурень, як ультразвук та інфразвук.
У філософії, психології й екології засобів комунікації звук досліджується у зв'язку з його впливом на сприйняття й мислення (мова йде, наприклад, про акустичний простір як простір, створюваний впливом електронних засобів комунікації).
Килограмм конфет будет больше весить на полюсе. По двум причинам. Первая: Земля имеет форму чуть сплюснутого по оси вращения эллипсоида. Так что расстояние до центра массы Земли на полюсе меньше, чем на экваторе - соответственно, сила тяжести на полюсе больше. Вторая: Земля - неинерциальная система, сила давления тела на горизонтальную опору (вес) меньше силы тяжести на величину центробежной силы, зависящей от широтной скорости вращения Земли. Эта скорость равна нулю на полюсах и достигает максимальной величины на экваторе.
I₀ = 55 мА = 0,055 А - ток максимального отклонения миллиамперметра r = 170 Ом - сопротивление миллиамперметра I₁ = 0.14 А - первый предел измерения тока I₂ = 1 А - второй предел измерения тока I₃ = 3 А - третий предел измерения тока U₁ = 90 В - первый предел измерения напряжения U₂ = 190 В - второй предел измерения напряжения U₃ = 290 В - третий предел измерения напряжения Сопротивления шунтов для измерения тока Ri = r·I₀/Ii R₁ = 170*0.055/0.14 = 66.8 Ом R₂ = 170*0.055/1 = 9.35 Ом R₃ = 170*0.055/3 = 3.12 Ом Величины доп-сопротивлений для измерения напряжения R'i = (Ui - I₀r)/I₀ R'₁ = (90 - 0.055*170)/0.055 = 1470 = 1.47 кОм R'₂ = (190 - 0.055*170)/0.055 = 3280 = 3.28 кОм R'₃ = (290 - 0.055*170)/0.055 = 5100 = 5.10 кОм Схем не рисую. Но ссылку на стандартный ампервольтметр дам - только выкиньте цепи, относящиеся к измерению переменных токов и напряжений.
Там Не 15, а 8 б..
Объяснение:
:)