Відповідь:
Бе́та-части́нки (рос. бета-частицы, англ. beta particles, нім. Betateilchen) — електрони й позитрони, які вилітають із атомних ядер деяких радіоактивних речовин при радіоактивному бета-розпаді. Напрям руху бета-частинок змінюється магнітними і електричними полями, що свідчить про наявність у них електричного заряду. Швидкості електронів досягають 0,998 швидкості світла. Бета-частинки іонізують гази, викликають люмінесценцію багатьох речовин, діють на фотоплівки. Потік бета-частинок називають бета-випромінюванням.
Бета-частинки — заряджені частинки, а тому інтенсивно взаємодіють з речовиною на всій довжині свого пробігу. Вони залишають за собою трек іонізованих атомів і молекул. При детектуванні в камерах Вільсона й бульбашкових камерах в магнітному полі, трек закручується, що дозволяє ідентифікувати бета-частинки за їхньою масою.
Відомо більш ніж 1500 ядер, що випромінюють бета-частинки при розпаді.
А́льфа-части́нка (α-частинка) — позитивно заряджена частинка, яка випромінюється ядрами деяких радіоактивних атомів. Потік α-частинок іноді називають α-променями. Кожна альфа-частинка складається з 2 нейтронів і 2 протонів, тобто є ядром атома гелію 4He2+.
Альфа-частинки, маючи у своєму складі два протони та два нейтрони, є подвійними магічними ядрами, тобто відзначаються особливою стабільністю.
Альфа-частинки є одним з продуктів спонтанного розпаду радіоактивних ізотопів, таких як радій чи торій. Процес емісії, альфа-розпад, трансформує один хімічний елемент на інший, знижуючи атомне (чи протонне) число на два та атомну масу (чи ядерне число) на чотири. Альфа-розпад можливий завдяки явищу квантового тунелювання. Кінетична енергія альфа-частинок, які утворюються під час альфа-розпаду, зазвичай становить кілька МеВ. При зіткненнях з атомами середовища новоутворена альфа-частинка сповільнюється, і, урешті-решт, приєднує до себе два електрони, перетворюючись на нейтральний атом гелію.
Пояснення:
Сила тока будет УВЕЛИЧИВАТЬСЯ по мере подключения к проводнику в параллель ЛЮБЫХ сопротивлений, поскольку при параллельном соединении работает универсальное правило: полное сопротивление цепи из параллельных проводников меньше наименьшего из сопротивлений таких проводников.
2.
Полное сопротивление из n параллельно соединённых проводников с ОДИНАКОВЫМ сопротивлением равно
R = R₀/n где R₀ - сопротивление одного проводника.
3.
Если в схеме нет ничего, кроме связки параллельно соединённых проводников одинакового сопротивления, то ток, будучи обратно пропорционален сопротивлению цепи, будет увеличиваться по тому же закону, по которому уменьшается полное сопротивление из n одинаковых резисторов:
i = ni₀ где i₀ - ток, протекавший в цепи при подключении одного проводника с сопротивлением R₀
4.
Если цепь, помимо параллельных проводников, содержит ещё какие-либо нагрузки, подключённые последовательно со связкой параллельных одинаковых резисторов, то ток в в неразветвлённой части цепи не будет расти в строгой пропорции с числом параллельно включенных проводников. Степень его увеличения будет зависеть от соотношения сопротивления связки параллельных проводников и суммарного сопротивления прочих нагрузок R':
i = U/(R' + R₀/n): чем меньше R' по сравнению с R₀/n, тем ближе приращение тока к величине, указанной в пункте 3.