Удачи)))
Объяснение:
1)Физическое знание (по крайней мере, с Ньютона) имеет два уровня: уровень первичных идеальных объектов — ПИО (типа классической или квантовой частицы, электромагнитного поля и т.п.), которые задаются в рамках оснований соответствующего раздела физики.
2)
Механика: классическая механика, релятивистская механика, а также механика сплошных сред.Термодинамика, которая включает в себя неравновесную термодинамику.Оптика: физическая оптика, кристаллооптика, молекулярная и нелинейная оптика.Электродинамика: сюда входит магнитогидродинамика, электрогидродинамика, а также электродинамика для сплошных сред.3)Формулировка закона, включая уравнение и описание границ применимости; Описание графика зависимости; Описание таблицы значений зависимых величин; Суждение о названии закона.
4)Реальные объекты,
еальные объекты,физические явления,
еальные объекты,физические явления,физические модели,
еальные объекты,физические явления,физические модели,физические величины,
еальные объекты,физические явления,физические модели,физические величины,физические законы
еальные объекты,физические явления,физические модели,физические величины,физические законыфизические постоянные.
5)Мате́рия — общий термин, определяющийся множеством всего содержимого пространства-времени и влияющее на его свойства. Является объектом изучения физики, где рассматривается в качестве не зависящей от разума объективной реальности.
6)Тела составляет материю.
7)Кислород, находящийся в воздухе, вода, сахар, стекло, пластмассы — всё это вещества. Каждое вещество занимает определённое пространство, то есть образует физическое тело. Пример: углекислый газ — вещество, а пузырёк углекислого газа в газированной воде — физическое тело.
8)Механическое явление-это движение тел и действие их друг на друга, например отталкивание или притяжение.
9)Изучение явлений – это достаточно долгий и тернистый путь – от гипотез, догадок, интуиции, наблюдений, через опыты к выводам. То есть источником физических знаний являются наблюдения и опыты
10)Наблюдение -непосредственное восприятие какого-либо явления в действительном виде. Опыт- эксперимент, когда объект ставится в специально созданные и контролируемые условия.
При наблюдении просто описываются все изменения без вмешательства человека. при эксперименте специально создаются разные условия, меняются некоторые характеристики: изменяется температура, вес, вещества с различной плотностью и т.д.
11)
Необходимо аккуратно относится ко всем приборам.Во время работы можно не только сидеть,но и стоять.Опыты проводятся очередно каждым учеником.Переговариться можно друг с другом но только тихо, чтобы не кому не мешать.После окончания работы тщательно вымыть руки с мылом.
ответ:Власне, сила Лоренца
Базовим виразом для аналізу взаємодії заряда {\displaystyle \ Q}{\displaystyle \ Q} із деяким пробним зарядом {\displaystyle \ q}{\displaystyle \ q} є закон Кулона: для статичних зарядів у вакуумі відносно інерціальної системи відліку, що перебуває у спокої, можна записати, що сила їхньої взаємодії дорівнює
{\displaystyle \ \mathbf {F} ={\frac {qQ}{|\mathbf {r} |^{3}}}\mathbf {r} }{\displaystyle \ \mathbf {F} ={\frac {qQ}{|\mathbf {r} |^{3}}}\mathbf {r} }.
Для того, щоб визначити, як буде виглядати ця сила в інерціальній системі відліку, що рухається, можна розглянути наступний "віртуальний" експеримент.
Нехай у вакуумі знаходяться два заряди, скріплені пружинкою. Заряди розглядаються відносно інерціальної системи відліку, у якій вони перебувають у спокої протягом досить великого проміжку часу. Пружинка забезпечує статичність зарядів, а розтяг пружинки чисельно характеризує силу взаємодії зарядів. Якщо прибрати пружинку й розглянути деяке мале відхилення від статичного стану, наприклад, одного заряду, то можна проаналізувати час, за який другий заряд "відчує" зміну стану першого, тим самим експериментально визначивши швидкість розповсюдження взаємодії між зарядами. Проте в рамках експерименту (заряди скріплені пружинкою) про швидкість розповсюдження взаємодії нічого не можна сказати, оскільки система є статичною. Таким чином, закон Кулона, який описує взаємодію статичних зарядів, не несе, без додаткових припущень, жодної інформації про швидкість розповсюдження взаємодії між зарядами. А отже, релятивістський та класичний опис взаємодії зарядів у статичному випадку збігаються.
Для подальшого аналізу взаємодії цих зарядів можна розглянути їх відносно інерційної системи відліку, що довільно рухається. У такому разі, система вже не буде статичною, а це означає, що можна оцінити швидкість розповсюдження взаємодії. Якщо припустити, що виконується аксіома абсолютності одночасності, то швидкість розповсюдження взаємодії нескінченна, а це, загалом, означає, що до закона Кулона застосовуються перетворення Галілея, що залишають його інваріантним відносно вибору інерціальної системи відліку. А якщо припустити, що аксіома абсолютності одночасності не виконується, то швидкість розповсюдження взаємодії скінченна, і це означає, що до закону Кулона застосовуються перетворення Лоренца, які не залишають вираз для сили Кулона інваріантним відносно вибору інерційної системи відліку.