Що таке час? На це питання складно відповісти, бо абстрактні, невидимі поняття погано піддаються точному формулюванню.покажчик – ґномон. Звичайно, подібні прилади не є точними, і в похмурий день ви не дізнаєтеся за їх до час, але якщо використовувати їх як подарунки авторської роботи, то вони цілком порадують око у вигляді декору.
З розвитком людства зростає потреба в більш точному вимірі часу і на зміну сонячним годинникам приходять піщані (піскові). Вони зменшуються в розмірі і дають можливість не залежати від кліматичних умов. Будова даного годинника проста – між двома сполученими посудинами є невеликий отвір, через яке висипаються частинки піску. Від кількості піску залежить, яка одиниця часу вимірюється – секунда, хвилина чи година. За таким же принципом працює і клепсидра – водяний годинник. Зараз ці прикольні годинники також застосовуються, але несуть в собі скоріше естетичну, ніж практичну функцію.
В основі будови механічного годинника був маятник. Через великі розміри механізму він розташовувався на вежах і відраховував тільки годинний час, а не хвилинний. Але з часом баштовий хронометр змогли зменшити до розмірів наручного годинника.
На жаль, зі зменшенням загубилася і точність, тому дані годинники були окрасою, а не необхідними приладами. Оздоблені камінням і дорогоцінними металами, вони одягалися тільки на дамську ручку, для чоловіків же вони були занадто гарні і не приносили користі. Тільки необхідність змусила сильну стать надіти годинник – під час війни їх почали випускати для солдатів.
Після того, як в механізмі стали використовувати кварц, з`явилися більш точні кварцові годинники. Наш час подарував людям електронні годинники, які використовуються всюди і вважаються найточнішими. Хоча це й не зовсім так. Навігація, телекомунікація, космічна промисловість, супутникові системи і мобільний зв`язок використовують атомний годинник. Процес вимірювання коливань атомів і молекул узятий за основу даного механізму і є найточнішим вимірювання часових відрізків, який відомий на даному етапі розвитку людства
КОСМИ́ЧЕСКИЕ ЛУЧИ́, потоки заряженных частиц высокой энергии, которые приходят к Земле со всех сторон из космического пространства и постоянно бомбардируют её атмосферу. В составе космических лучей преобладают протоны, имеются также электроны, ядра гелия и более тяжёлых химических элементов (вплоть до ядер с зарядом Z ≈ 30). Наиболее многочисленны в космических лучах ядра атомов водорода и гелия (≈85 и ≈10% соответственно). Доля других ядер невелика (не превышает ≈5%). Небольшую часть космических лучей составляют электроны и позитроны (менее 1%).
Объяснение:
O (0; 0)
B (0; 60)
C (80; 60)
D (80; 0)
E (20; 40)
K (-5; 20)
M (30; -5)
L (-10; -10)