Атом — з хімічної точки зору найменша, електронейтральна, хімічно неподільна частинка речовини. Фізична модель атома, у свою чергу, докладніше розкриває подробиці його будови. Відповідно до неї, атом складається з щільного ядра з позитивно заряджених протонів та електрично нейтральних нейтронів.Будова атома На популярному рівні будову атома можна викласти у рамках так званої планетарної моделі, запропонованої Ернестом Резерфордом у 1911 році як результат його експериментів з розсіяння альфа-частинок атомами золота. Згідно з моделлю Резерфорда атом складається з масивного важкого ядра і електронів, що обертаються навколо ядра. Така модель нагадує своєю будовою Сонячну систему, що й слугувало при виборі назви моделі. Однак, сьогодні модель атома Резерфорда має лише історичну цінністьБудова атома Атоми складаються з елементарних частинок (протонів, електронів, та нейтронів). У центрі атома знаходиться крихітне, позитивно заряджене ядро, що складається з протонів та нейтронів. Ядро оточене електронною хмарою, яка займає більшу частину його об'єму. В електронній хмарі можна виділити оболонки, для кожних з яких існує кілька можливих орбіталей. Коли електрони приєднуються до атома, вони займають орбіталь із найнижчою енергією. Лише електрони зовнішньої оболонки можуть брати участь в утворенні міжатомних зв'язків. Атоми можуть віддавати та приєднувати електрони, стаючи позитивно або негативно зарядженими іонами.
Для решения этой задачи можно применить третий закон Кеплера, который говорит, что квадраты периодов обращения планет вокруг центральной звезды относятся так же как кубы больших полуосей их орбит. Таким образом можно записать, Тз²/Ту² = Lз³/Lу³ Здесь Тз – период обращения Земли вокруг Солнца = 1 год; Ту – период обращения Урана, надо найти. Lз – большая полуось земной орбиты; Lу – большая полуось орбиты Урана. Для приблизительных расчетов можно принять, что большие полуоси равны среднему расстоянию от Солнца до планет. Таким образом, Ту = √(Тз²*Lу³/Lз³) = √(1*2875,03³/149,6³) = 84,24 года
Векторными величинами являются такие величины, которые характеризуются не только величиной, но и направлением. 1) Путь - это расстояние, которое пройдет точка (тело) двигаясь в любом направлении. Например, человек пошел гулять во время прогулки 5 км, и вернулся домой. Во время прогулки человек мог идти в разных направлениях, но путь при этом все равно увеличивался. Т.е. увеличение пути не зависит от направления движения. Значит, путь не является векторной величиной. Но так как человек вернулся туда, же откуда начал движение, то его перемещение = 0. 2) Перемещение это расстояние между конечным и начальным положениями тела (точки). Но перемещение характеризуется не только величиной, но и направлением. Например, из точки А в точку В. Таким образом, перемещение это векторная величина. 3) Скорость это величина характеризующая перемещение тела (точки) в пространстве. Мы говорим (и видим) что, например, велосипедист, не только поехал быстро, а поехал еще вон в ту сторону. Т.е. скорость характеризуется не только величиной, но и направлением. Таким образом, скорость это тоже векторная величина.
Атом — з хімічної точки зору найменша, електронейтральна, хімічно неподільна частинка речовини. Фізична модель атома, у свою чергу, докладніше розкриває подробиці його будови. Відповідно до неї, атом складається з щільного ядра з позитивно заряджених протонів та електрично нейтральних нейтронів.Будова атома На популярному рівні будову атома можна викласти у рамках так званої планетарної моделі, запропонованої Ернестом Резерфордом у 1911 році як результат його експериментів з розсіяння альфа-частинок атомами золота. Згідно з моделлю Резерфорда атом складається з масивного важкого ядра і електронів, що обертаються навколо ядра. Така модель нагадує своєю будовою Сонячну систему, що й слугувало при виборі назви моделі. Однак, сьогодні модель атома Резерфорда має лише історичну цінністьБудова атома Атоми складаються з елементарних частинок (протонів, електронів, та нейтронів). У центрі атома знаходиться крихітне, позитивно заряджене ядро, що складається з протонів та нейтронів. Ядро оточене електронною хмарою, яка займає більшу частину його об'єму. В електронній хмарі можна виділити оболонки, для кожних з яких існує кілька можливих орбіталей. Коли електрони приєднуються до атома, вони займають орбіталь із найнижчою енергією. Лише електрони зовнішньої оболонки можуть брати участь в утворенні міжатомних зв'язків. Атоми можуть віддавати та приєднувати електрони, стаючи позитивно або негативно зарядженими іонами.