На кожен заряд, розміщений в електричному полі, діє сила, під дією якої він переміщується. При русі заряду електричне поле виконує певну роботу.
Роботу сил електричного поля можна розглядати як зміну потенціальної енергії, яку має кожне заряджене тіло, що перебуває в цьому електричному полі. Якщо позначити потенціальну енергію зарядженого тіла, що переміщується під дією електричних сил, у початковій і кінцевій точках траєкторії відповідно W1 і W2, то робота сил електричного поля визначатиметься за формулою
A = W1 - W2 = - (W2 - W1).
Різні пробні заряди у даній точці поля матимуть різні потенціальні енергії. Водночас відношення потенціальної енергії пробних зарядів до їх значень для даної точки поля є величиною сталою. Фізична величина, яка визначається відношенням потенціальної енергії пробного заряду, що знаходиться у даній точці електричного поля, до значення заряду, називається потенціалом.
Потенціал позначається літерою φ і записується у вигляді
Потенціал є скалярною величиною. Потенціали точок поля позитивно зарядженого тіла мають додатне значення, потенціали ж негативно зарядженого тіла мають від'ємне значення.
Одиницею потенціалу в Сl є 1 вольт (1В):
Потенціал характеризує електричне поле у даній його точці та є його енергетичною характеристикою.
Якщо позначити потенціали точок, в яких перебував пробний заряд до і після виконання роботи силами електричного поля з його переміщення.
відповідно φ, і φ 2 і врахувати, що W = φ q, то можна записати
А = W1 - W2 = q(φ1- φ 2)
Значення цієї роботи пропорційне значенню переміщуваного заряду і залежить від того, з якої в яку точку переміщується заряд.
Електростатичне поле — поле, створене нерухомими в незмінними в часі електричними зарядами (за відсутності електричних струмів). Електричне поле є особливим видом матерії, пов'язаної з електричними зарядами та передає дії зарядів один на одного.
Якщо в система заряджених тіл, то в кожній точці цього снує силове електричне поле. Його визначають силою, що діє на пробний точковий заряд, поміщений в це поле. Пробний заряд повинен бути мізерно малим, щоб не вплинути на характеристику електростатичного поля.
Електричне поле називають однорідним, якщо вектор його напруженості однаковий у всіх точках поля.
Основні характеристики електростатичного поля:
напруженість поля
електростатичний потенціал
Потенціал електричного поля — енергетична характеристика електричного поля; скалярна величина, що дорівнює відношенню потенціальної енергії заряду в полі, до величини цього заряду.
1. Напряжённость рассчитывается по формуле:
E = F/q
Для того, чтобы узнать напряжённость поля в той или иной точке, в эту точку помещают мнимый положительный заряд и тогда силу взаимодействия зарядов q0 (напряжённость его поля мы и ищем) и q высчитывают так:
F = (k*q0*q) / r² = > E = F/q = ((k*q0*q) / r²) / q = k*q0 / r² - то есть напряжённость не зависит от мнимого заряда, а зависит лишь от заряда, напряжённость поля которого и нужно найти, и от расстояния между ним и мнимым.
ON = r
NM = r'
ON = NM = > r = r' = r => OM = ON + NM = r + r = 2r, тогда:
E1 = k*q0 / r²
E2 = k*q0 / (2r)² = k*q0 / 4r²
E1 / E2 = (k*q0 / r²) : (k*q0 / 4r²) = (k*q0 / r²) * (4r² / k*q0) = 4 = напряжённость в точке N больше напряжённости в точке M в 4 раза.
2. Определим начальную скорость за известный промежуток времени, используя формулу пути:
S = v0*t + g*t² / 2
v0*t = S - g*t² / 2
v0 = (S - g*t² / 2) / t = (25 - 10*1² / 2) / 1 = 20 м/с
Так как ускорение добавляет к скорости 10 м/с каждую секунду, то конечная скорость камня перед ударом о землю будет:
20 + 10 = 30 м/с. Тогда выясним всё затраченное время через формулу скорости, учитывая, что начальная равна нулю:
v = v0 + g*t = g*t => t = v/g = 30/10 = 3 c
Теперь можно узнать высоту, с которой упал камень:
S = v0*t + g*t² / 2 = g*t² / 2 = 10*3²/2 = 90/2 = 45 м
3. Что брусок, что клин движутся так, что их силы реакции опоры направлены перпендикулярно их перемещениям. А сила, направленная перпендикулярно к направлению скорости тела, совершает нулевую работу. Следовательно, правильное выражение - первое.
ответ:Тонующие тела имеют слишком большую массу для того, чтобы находится на поверхности. У ПЛАВАЮЩИХ в воде тел внутреннее давление компенсирует давление толщи воды на него, тем самым оно и не тонет, и не всплывает. А у всплывающих тел внутреннее давление превышает давление толщи воды на него, тем самым оно и находится на поверхности воды.
Объяснение: