Объяснение:
Механические передачи
Зубчатые передачи
З.01. Для каких целей нельзя применить зубчатую передачу?
1. Передача вращательного движения с одного вала на другой.
2. Дискретное изменение частоты вращения одного вала по сравнению с другим.
3. Бесступенчатое изменение частоты вращения одного вала по сравнению с другим.
4. Превращение вращательного движения вала в поступательное.
З.02. Можно ли при неизменной передаваемой мощности с зубчатой передачи получить больший крутящий момент?
1. Нельзя.
2. Можно, уменьшая частоту вращения ведомого вала.
3. Можно, увеличивая частоту вращения ведомого вала.
4. Можно, но с частотой вращения валов это не связано.
З.03. Ниже перечислены основные передачи зубчатыми колесами:
А) цилиндрические с прямым зубом;
Б) цилиндрические с косым зубом;
В) цилиндрические с шевронным зубом;
Г) конические с прямым зубом;
Д) конические с косым зубом;
Е) конические с круговым зубом;
Ж) цилиндрическое колесо и рейка.
Сколько из них могут быть использованы для передачи вращения между пересекающимися осями?
1. Одна. 2. Две. 3. Три. 4. Четыре.
З.04. Сравнивая зубчатые передачи с другими механическими передачами, отмечают:
А) сложность изготовления и контроля зубьев;
Б) невозможность В) высокий КПД;
Г) малые габариты;
Д) шум при работе;
Е) большую долговечность и надежность;
Ж) возможность применения в широком диапазоне моментов, скоростей, передаточных отношений.
Сколько из перечисленных свойств можно отнести к положительным?
1. Три. 2. Четыре. 3. Пять. 4. Шесть.
З.05. Чтобы зубчатые колеса могли быть введены в зацепление, что у них должно быть одинаковым?
1. Диаметры. 2. Ширина. 3. Число зубьев. 4. Шаг.
З.06. На каком рисунке правильно показан шаг зацеплен
Объяснение:
Розрізняють наступні типи радіоактивного розпаду атомних ядер:
– α-розпад;
– β-розпад;
– γ-розпад;
– К-захоплення;
– нейтронний розпад;
– спонтанне ділення ядра.
Альфа-розпад (α-розпад) –це вид радіоактивного розпаду атомних ядер, при якому з ядра вивільняється α-частинка.
α-частинка – ядро гелію, що складається з двох протонів та двох нейтронів (42Не).
α-випромінювання – потік α-частинок, що випромінюються при радіоактивному розпаді ядра та в результаті ядерних реакцій.
α-розпад характерний для радіоактивних ізотопів з великими порядковими номерами (Z ≥ 83). Відомо понад 200 α-радіоактивних ізотопів, розташованих у Періодичній системі за плюмбумом. Цей факт пояснюється тим, що α-розпад пов’язаний з кулонівським відштовхуванням, яке зростає зі збільшенням заряду ядра швидше, ніж ядерні сили притягання, які лінійно збільшуються зі зростанням масового числа.
Цей вид радіоактивного розпаду був відкритий і досліджений першим. Тому правило зсуву (закономірність перетворення) атомних ядер приα-розпаді було сформульовано досить швидко після відкриття радіоактивності: у 1903 році німецьким фізиком К.Фаянсом та англійським фізиком Ф. Содді незалежно одним від одного.
Правило зсуву при α-розпаді: при відокремленні α-частинки від ядра його порядковий номер (Z) зменшується на 2, а масове число (A) – на 4. Схематично процес цього типу самовільного ядерного перетворення можна зобразити наступним чином::
AZ → A-4Z-2 + 42He(3.7)
Наприклад, 23892U→23490Th + 42He,22688Ra→22286Rn+α.
Час життя α-радіоактивних ядер знаходиться у межах від 1017 років (204Pb) до 3.10-7 с (212Po).
У теорії α-розпаду передбачається, що всередині ядер можуть утворюватись групи нуклонів, що складаються з двох протонів та двох нейтронів, тобто α-частинки. Материнське ядро є для α-частинок потенційною ямою, що обмежена потенційним бар’єром. Енергія α-частинки складі ядра недостатня для подолання цього барьєра. Вивільнення α-частинки з ядра стає можливим тільки завдяки квантово-механічному явищу, що зветься тунельним ефектом. Тунельний ефект – це відмінна від нуля вірогідність проходження α-частинки під потенційним бар’єром і відділення її від материнського ядра. Отже, явище тунелювання має ймовірносний характер. Основним фактором, що визначає вірогідність α-розпаду і її залежність від енергії α-частинки та заряду ядра, є кулонівський бар’єр. Якщо середня енергія α-частинки складає 5-10 МеВ, а висота кулонівського бар’єру у важких ядер – 25-30 МеВ, то зрозуміло, що виліт α-частинки може відбуватись тільки шляхом тунельного ефекту.