Объяснение:Вплив вологості повітря на властивості матеріалів.
Переважна більшість неорганічних і органічних матеріалів, речовин і компонентів володіє тією чи іншої ступінью гігроскопічності, тобто мають властивість поглинати (сорбувати) водяні пари з повітря. Для всіх пористих матеріалів існує певна залежність між кількістю поглиненої ним вологи (так званої гігроскопічної вологісті) і відносною вологістю навколишнього повітря. Максимальна гігроскопічна вологість матеріалів відповідає максимальній 100%-ній вологості повітря.
Небажане підвищення гігроскопічної вологості матеріалів призвести до:
збільшення ваги і (або) обсягу (зміни щільності);
зміни електричної провідності;
зміни теплопередачі і тепловіддачі;
протіканню хімічних реакцій;
зміни якості продукту;
зміни ефективності процесу;
зміни в'язкості рідин;
зміни межі міцності на розрив;
зміни пружності та пластичності;
зміни умов росту бактерій і мікроорганізмів.
Вплив надмірно вологого повітря небезпечно не тільки для гігроскопічних матеріалів. Матеріали з мізерно малою гігроскопічністю також піддані впливу водяної пари вологого повітря, яке спочатку проявляється в поверхневих шарах. Слід виділити окремі, часто зустрічаючі випадки і наслідки надмірного підвищення вологості повітря:
Си́ла тя́жести — сила, действующая на любое физическое тело вблизи поверхности астрономического объекта (планеты, звезды) и складывающаяся из силы гравитационного притяжения этого объекта и центробежной силы инерции, вызванной его суточным вращением[1][2].
Прочие приложенные к телу силы — такие как силы Кориолиса[3][4][5] при движении тела по поверхности планеты и Архимеда при наличии атмосферы или жидкости — в силу тяжести не включаются.
В большинстве практических случаев анализируется сила тяжести вблизи Земли. Для неё величина центробежной силы составляет доли процента от величины гравитационной и иногда игнорируется.
Сила тяжести {\displaystyle {\vec {P}}}{\vec P}, действующая на материальную точку массой {\displaystyle m}m, вычисляется по формуле[6]
{\displaystyle {\vec {P}}=m{\vec {g}}}{\displaystyle {\vec {P}}=m{\vec {g}}},
где {\displaystyle {\vec {g}}}{\vec g} — ускорение свободного падения[7]. Сила тяжести является консервативной[8]. Она сообщает любому телу, независимо от его массы, ускорение {\displaystyle {\vec {g}}}{\vec {g}}[6]. Значение {\displaystyle g}g диктуется параметрами (массой {\displaystyle M}M, размерами, скоростью вращения {\displaystyle \omega }\omega ) планеты или звезды и координатами на её поверхности.
Если в пределах протяжённого тела поле тяжести приблизительно однородно, то равнодействующая сил тяжести, действующих на элементы этого тела, приложена к центру масс тела[9].
Объяснение: