В епоху панування класичної фізики, яка досягла найбільшого розквіту на кінець XIX сторіччя, цей підхід характеризувався прагненням звести всю різноманітність світових процесів і явищ до механічного руху, до суто механічних закономірностей. Учені тієї епохи були глибоко переконані в тому, що будь-яке явище в принципі може бути розраховане з абсолютною точністю, що можуть бути точно обчислені і будь-які, скільки завгодно віддалені його наслідки.
Объяснение:
Це був так званий механістичний детермінізм — уявлення про те, що всі майбутні події однозначно визначені наперед умовами, що існують у даний момент. Вважалося також, що на будь-яке питання, поставлене природі, можна дістати певну однозначну відповідь типу «так» чи «ні». Можливість будь-яких випадкових подій повністю відкидалась.
Дано:
V = 1,7 км/ч
υ_y = 3,7 км/ч
υ - ?
Направим скорость плота V вдоль оси Х. Скорость человека υ_y - вдоль оси Y.
Т.к. относительно плота скорость человека υ_y направлена перпендикулярно скорости плота V, то относительно берега скорость человека υ направлена не перпендикулярно, а по диагонали.
Эта скорость раскладывается на две составляющие - перпендикулярную берегу и сонаправленную со скоростью плота:
υ_х
υ_y
Относительно плота человек не совершает движения в направлении его скорости. А относительно берега эта составляющая равна по модулю и значению скорости плота:
υ_х = 1,7 км/ч
Полная скорость равна геометрической сумме составляющих:
υ = √(υ_x² + υ_y²) = √(1,7² + 3,7²) = 4,071... = 4,1 км/ч
ответ: 4,1 км/ч.
Fa=pk*V*g=1840*0,001*10=18,4 H