Тече́ние — движение воды в русле водотока (реки, канала, ручья). Течение водотоков происходит под действием гравитации за счёт перепадов уровней воды.
В разных частях речных русел наблюдаются различные течения: на речных излучинах наблюдаются прижимные течения, которые затрудняют судоходство; на перекатах наблюдаются; в ухвостьях островов наблюдаются сбойные течения.
Течения водотоков характеризуются скоростью и направлением. План течений определяется на реке с поплавков или гидрологических вертушек. На гидравлических моделях план течений изучается для определения воздействия водного потока на суда и гидротехнические сооружения. План течений рассчитывается разными из которых одних из простых является метод Бернадского: струи распределяются пропорционально глубине потока в определённой степени. Существует множество численных математических двумерных и трёхмерных моделей по построению плана течений.
Течения водотоков отличаются по своему генезису от течений водоёмов, которые образуются за счёт различных причин: ветра, поступления водных масс из притоков, за счёт перекоса водной поверхности из-за разности давлений, плотностной неоднородности водных масс.
Течения реки бывают трёх видов[1]:
Верхнее течениеСреднее течениеНижнее течениеВерхнее течение образовывается в вершинах гор при скоплении воды из-за подземных вод и осадков, и оттуда река берёт своё начало.
В Среднем течении река обычно повышает свою полноводность за счёт притоков.
В Нижнем течении река обычно течёт медленно и плавно, зачастую образовывая извилины
Електропровідність — здатність речовини проводити електричний струм.
Більшість рідин не мають вільних носіїв заряду і є діелектриками. Виняток становлять електроліти, наприклад вода чи розчини солей у воді. В електролітах частина нейтральних молекул дисоціює, утворюючи негативно й позитивно заряджені йони. Електропровідність електролітів зумовлена рухом цих йонів до аноду й катоду, відповідно. На аноді й катоді йони відновлюються чи окислюються, вступають в хімічні реакції. Усе це призводить до виникнення різноманітних гальванічних ефектів.Власні напівпровідники зазвичай мають невелику концентрацію вільних носіїв заряду, електронів та дірок, яка залежить від ширини забороненої зони та температури. При збільшенні температури концентрація вільних електронів та дірок дуже швидко зростає. Ефект цього зростання набагато перевищує ефект від збільшення частоти актів розсіяння, тож провідність власних напівпровідників різко збільшується при високих температурах.
800