Електромагні́т (англ. electromagnet, нім. Elektromagnet m) — пристрій, що створює магнітне поле під час проходження електричного струму. Зазвичай електромагніт складається з обмотки[en] і феромагнітного осердя, який набуває властивостей магніту при проходженні по обмотці струму. У електромагнітах, призначених, перш за все, для створення механічного зусилля також присутній якір (рухома частина магнітопроводу), що передає зусилля.
Объяснение:
Обмотки електромагнітів виготовляють з ізольованого алюмінієвого або мідного дроту, хоча є і надпровідні електромагніти. Магнітопроводи виготовляють з магнітом'яких матеріалів — звичайно з електротехнічної або якісної конструкційної сталі, литої сталі і чавуну, залізонікельових і залізокобальтових сплавів. Для зниження втрат на вихрові струми магнітопроводи виконують з набору листів (шихта).
Електромагніти застосовують для створення магнітних потоків в електричних машинах і апаратах, пристроях автоматики тощо. (генераторах, двигунах, реле, пускачах і т. д.).
Нейтральні електромагніти постійного струму Редагувати
У таких магнітах сила залежить тільки від величини струму в обмотці і не залежить від напряму струму.
Поляризовані електромагніти постійного струму Редагувати
У електромагнітах цього типу створюється 2 незалежних магнітних потоки: поляризаційний, який утворюється зазвичай полем постійного магніту, і робочий магнітний потік, який виникає під дією обмотки керування, сили намагнічування (м. р. с.). Дія такого магніту залежить як від величини магнітного потоку, так і від напряму електричного струму в робочій обмотці.
Електромагніти змінного струму Редагувати
У цих магнітах живлення обмотки здійснюється від джерела змінного струму, а магнітний потік періодично змінюється по величині і напряму, внаслідок чого сила тяжіння пульсує від нуля до максимального значення з подвоєною частотою по відношенню до частоти струму живлення.
Інші класифікації Редагувати
Електромагніти розрізняють також за рядом інших ознак: за включення обмоток — з паралельними і послідовними обмотками; за характером роботи — що працюють в тривалому, переривистому і короткочасному режимах; за швидкістю дії — швидкої і сповільненої дії і т. д.
I(t) = (0,2 + 0,0118 e-37889t- 0,2118 e-2111t), А
Объяснение:
Решение
Ищем решение в виде суммы принужденного и свободного значений.
I = Iпр+ Iсв.
Рассчитав установившийся режим схемы (после коммутации), найдем
принужденное значение:
iCпр = 0; Iпр = iRпр = Ε/R = 0,2 А.
Для определения свободной составляющей тока составим характери-
стическое уравнение цепи.
p2LCR + pL + R = 0.
Подставив значения, получим
6,25·10-7p2 + 0,025 p +50 = 0.
Это уравнение имеет действительные корни
p1 = -37889 c-1, p2 = -2111 c-1.
Свободная составляющая решения имеет вид
Iсв = А е-37889 t + B e-2111t.
Для определения постоянных интегрирования А и В запишем для
начального момента времени (после коммутации) выражение для тока I
I(0) = Iпр(0) + Iсв(0) = 0,2 + А + В
и его производную
dI/dt |■(@t=0)=┤ (dI_пр)/dt |■(@t=0)+(dI_св)/(dt ) ├|■(@t=0)=0-37889A-2111B┤┤.
Согласно законам коммутации dI/dt |■(@t=0)=┤0. Получаем систему уравне-
ний A + B = - 0,2
-37889 A – 2111 В = 0.
Эта система имеет решение
A = 0,0118 A, B=-0,2118 A.
Ток через индуктивность равен
I(t) = (0,2 + 0,0118 e-37889t- 0,2118 e-2111t), А
ответ: I(t) = (0,2 + 0,0118 e-37889t- 0,2118 e-2111t), А