Верхньоволзькі озера розташовані в Тверській області на північний захід від Селігеру довгим ланцюгом, витягнутим спочатку в меридіональному, а потім в широтному напрямку.
Через всю систему озер протікає Волга. У своїй середній частині система озер віддалена від Селігеру приблизно на 40 км, а на початку і в кінці наближається до нього на відстань до 10 км. Колись, ймовірно, та і інша водні системи становили єдине ціле[1].
Верхньоволзькі озера, як і озеро Селігер, мають безліч невеликих озер-супутників, що лежать вище за течією Волги і з'єднаних з ними річками або струмками. До них належать озера Малий і Великий Верхіти у витоку Волги, озера Стергут, Святе, Кленове, Лапіно, Хвошня, Істошня в околицях Стержу, озера Березуг, Вітбіно, Лопастиці, Осечно, Слаутіно на західному березі Вселуга. Деякі з них, наприклад озеро Вітбіно, розташовані у вузьких западинах і досягають значної глибини.
Примітки
батарейка содержит химические элементы, при взаимодействии которых выделяется энергия. + 2 электрода (-анод и +катод). 2 реагента разделены между собой перегородкой, не дающей смешиваться, но пропускающей жидкость-элетролит. при замыкании цепи элекроны идут от анода к катоду => возникает эл. ток.
Аккумуляторы так же работают на элктрохимических реакциях (свинец и диоксид свинца в кислотной среде). они взаимодействуюд до образования сульфата. т.е при разряке в катоде(+) восстанавливается (присоединяет электроны) и окисление (отдача электронов) свинца в аноде(-). при зарядке ток проходит в обратном направлении и как-бы "возвращает" элетроны в анод(-) => аккумулятор заряжается
