Корпускулярно-волновому дуализму нет механической аналогии, и он не может быть представлен наглядно. Очень многие реальные свойства материального мира гораздо многообразнее и сложнее, чем те, которые человек воспринимает зрительно, о которых узнает из повседневного опыта. Прогресс физики (и науки вообще) связан с постепенным отказом от непосредственной наглядности. При одном наблюдении за поведением микрочастицы удобнее представлять её волной, а при другом - частицей. Единая картина синтезирует эти описания (принцип дополнительности).
Объяснение:
Дослідження залежності ККД від кута нахилу похилої площини
Мета: Встановити експериментально залежність ККД від кута нахилу похилої площини до горизонту; порівняти результати експериментально одержаної залежності та теоретично отриманого співвідношення.
Обладнання: Похила площина, динамометр, вимірювальна стрічка або лінійка, брусок, транспортир.
Теоретичні відомості
ККД похилої площини є відношення корисної роботи до затраченої , тобто:
; , (1)
де – маса тіла;
– висота похилої площини;
– прискорення вільного падіння;
– сила, необхідна для рівномірного руху тіла вгору по похилій площині;
– довжина похилої площини.
З малюнка
, (2)
де – коефіцієнт тертя;
– кут нахилу похилої площини.
Підставивши (1) в (2) одержимо:
(3)
Щоб знайти коефіцієнт тертя , розмістимо брусок на похилій площині і піднімаючи її за один кінець знайдемо граничний кут, при якому брусок буде ковзати в низ. Це станеться тоді, коли скочуюча сила , звідки:
.
Тоді формула (3) набуває вигляду:
(4)
L=40 мм= 4 см=0,04 м
m=0,5 кг
kL^2/2=mV^2/2
mV^2=kL^2
V= корень из kL^2/m
V=корень из 450*0,0016/0,5=1,2 м/с