міжнародна система одиниць (сі) (міжнародна абревіатура si з фр. système international d'unités) — сучасна форма метричної системи, збудована на базі семи основних одиниць[1]. сі є найуживанішою системою одиниць при проведенні вимірювань та розрахунків в різних галузях науки, техніки, торгівлі тощо.
у 1960 11-ю генеральною конференцією з мір та ваг міжнародна система одиниць сі була рекомендована як практична система одиниць для вимірювань фізичних величин. головна мета впровадження такої системи — об'єднання великої кількості систем одиниць (сгс, мкгсс, мкс тощо) з різних галузей науки й техніки та усунення труднощів, пов'язаних з використанням значної кількості коефіцієнтів при перерахунках між ними і створенням великої кількості еталонів для забезпечення необхідної точності. переваги сі забезпечують підвищення продуктивності праці проектантів, виробників, науковців; спрощують та полегшують навчальний процес, а також практику міжнародних контактів між державами.
міжнародна система одиниць сі складається з набору одиниць вимірювання та набору кратних і часткових префіксів до них. система також визначає стандартні і позначення для одиниць та правила запису похідних одиниць.
система сі не є незмінною, вона є набором стандартів, в якому створюються одиниці виміру та коригуються їхні визначення згідно з міжнародними залежно від рівня сучасного розвитку вимірювальних технологій.
Существуют такие системы отсчета, относительно которых тело (материальная точка) при отсутствии на нее внешних воздействий (или при их взаимной компенсации) сохраняет состояние покоя или равномерного прямолинейного движения.
К этой формулировке обычно добавляют: такие системы отсчета называются инерциальными. Таким образом, первый закон Ньютона является определением и утверждением о существовании инерциальных систем отсчета. Однако этот смысл часто упускается в элементарных учебниках физики, где часто можно встретить такие формулировки: Всякое тело, свободное от воздействия других тел, сохраняет свою скорость неизменной.
Подобные формулировки порождают ошибочное впечатление, будто первый закон Ньютона является лишь частным случаем второго, утверждающего, что ускорение тела пропорционально действующей на него силе. Следует, однако, отметить, что такие формулировки формально следуют Ньютону, у которого нет явно сформулированного понятия системы отсчета и представления о существовании разных типов систем отсчета.
Вот формулировка первого закона у Ньютона:
Всякое тело продолжает удерживаться в своем состоянии покоя или равномерного прямолинейного движения, пока и поскольку оно не понуждается приложенными силами изменять это состояние. (Исаак Ньютон, Математические начала натуральной философии, М. , Наука, 1989, пер. с лат. акад. А. Н. Крылова)