Моле́кула (новолат. molecula, зменшувально від лат. moles — маса) — здатна до самостійного існування, електрично нейтральна частинка речовини, що має її основні хімічні властивості, які визначаються її складом та будовою. Молекули бувають гомонуклеарні, тобто такі, що складаються з атомів одного виду, наприклад, кисень (O2); або гетеронуклеарні, тобто такі, що складаються з різних атомів наприклад, вода (H2O).
Молекули є типовою складовою біологічних об'єктів, рідин і газів і молекулярних кристалів, проте багато твердих речовин не мають молекулярної структури, хоча і мають міжатомні зв'язки. У металах, солях, та мінералах, структурними елементами кристалічної ґратки яких є атоми або іони, виділити окремі молекули неможливо, бо вся речовина, фактично, є однією великою молекулою. Те ж саме можна сказати про пласкі кристали, на кшталт графену. Такі об'єкти називаються макротілами.
При великих температурах молекули розпадаються на атоми — цей процес називається термолізом. Найміцніші молекули, такі як вода, азот або чадний газ, можуть витримувати температури в кілька тисяч кельвінів, тому можуть існувати навіть на поверхніСонця[1].
1.При равноускоренном движении ускорение совпадает по направлению со скоростью; при равнозамедленном - противоположно.
2. По правилу параллелограмма: от одной и той же точки плоскости откладываются два вектора. Необходимо достроить до параллелограмма, и тогда вектор, началом которого будем общее начало векторов, а концом - противоположная вершина параллелограмма, будет суммой этих векторов.
По правилу треугольника: от произхвольной точки плоскости откладывают один вектор и от его конца откладывают другой. Суммой этих векторов будет вектор, началом которого будет начало первого вектора и концом которого будет конец второго.
3. К центру (движение по окружности => центростремительное ускорение)
4. Хм... не знаю... Может быть, если ускорение будет равно нулю...