Верхньоволзькі озера розташовані в Тверській області на північний захід від Селігеру довгим ланцюгом, витягнутим спочатку в меридіональному, а потім в широтному напрямку.
Через всю систему озер протікає Волга. У своїй середній частині система озер віддалена від Селігеру приблизно на 40 км, а на початку і в кінці наближається до нього на відстань до 10 км. Колись, ймовірно, та і інша водні системи становили єдине ціле[1].
Верхньоволзькі озера, як і озеро Селігер, мають безліч невеликих озер-супутників, що лежать вище за течією Волги і з'єднаних з ними річками або струмками. До них належать озера Малий і Великий Верхіти у витоку Волги, озера Стергут, Святе, Кленове, Лапіно, Хвошня, Істошня в околицях Стержу, озера Березуг, Вітбіно, Лопастиці, Осечно, Слаутіно на західному березі Вселуга. Деякі з них, наприклад озеро Вітбіно, розташовані у вузьких западинах і досягають значної глибини.
Примітки
Объяснение:
1) Fл=qvBsinα=1,6*10^-19 Кл*4*10^6 м/с*80*10^-3 Тл*0,866=4,434*10^-14 Н
2) Электрон движется по окружности, значит равнодействующая сил, действующих на него направлена в центр окружности и равна Fравн=mV²/R; На электрон действует только сила Лоренца, значит Fл=Fравн; Fл=qVB*sin(a); sin(a)=1, т.к. вектор магнитной индукции перпендикулярен скорости частицы.
qVB=mV²/R; R=mV²/qVB=mV/qB;
R=9.1*10⁻³¹ кг*10⁶ м/с/1.6*10⁻¹⁹ Кл*0,1 Тл=56,875*10^-6 м=56,875 мкм
3) аналогично со второй задачей
qVB=mV²/R; V=qBR/m=1,6*10^-19 Кл*2*10^-3 Тл*9*10^-3 м/9*10^-31 кг=3,2*10^6 м/с=3,2 Мм/с=3200 км/с