1 наявність вільних носіїв електричного заряду;
наявність чинників, що зумовлюють рух вільних заряджених частинок у певному напрямі (зовнішнє електричне чи магнітне поля, прискорений рух провідника)
2
Для людини небезпечним фактором є сила струму (А), а напруга (В) небезпечна тільки як фактор, що спричиняє можливість протікання струму через людину. Ураження електричним струмом залежить від багатьох чинників, у тому числі від опору тіла людини та електропровідності середовища, у якому людина знаходиться. Визначальними факторами наслідків електротравм є сила струму, тривалість і шлях протікання струму через тіло людини.
Прийнято вважати, що струм, рівний або більший 0,1 А, вважається смертельним. При струмі 0,02–0,05 А виникає небезпечне ураження, самостійне звільнення від дії струму неможливе. Струм 0,015–0,02 А застосовується для розрахунків як найбільше безпечне значення. Вважається, що опір тіла людини знаходиться у межах від 600 до 1000 Ом.
Якщо взяти для розрахунків найбільшу прийняту безпечну величину струму 0,02 А, а найменший опір людини 600 Ом, ми отримаємо напругу 12 В, яка вважається допустимою в особливо небезпечних приміщеннях відносно ураження електричним струмом. Напруга 42 В застосовується для місцевого освітлення обладнання, верстатів і живлення переносних світильників у приміщеннях з підвищеною небезпекою ураження електричним струмом. Величина напруги 42 В застосовується і у "Правилах безпечної експлуатації електроустановок" як межа, що визначає зони сильної і слабкої дії наведеної напруги тощо.
На практиці мали місце смертельні випадки електротравматизму при напрузі, меншій 12 В, наприклад, попадання під напругу людини, яка знаходилась у воді.
Характер впливу електричного струму на організм людини:
Розрахунками визначено, що для людини, яка стоїть на струмовідній підлозі (опір 1000 Ом) і торкається фазного проводу напругою 220 В, струм протікання складає 220 мА і є смертельно небезпечним. У разі коли людина буде у взутті та стоятиме на ізолювальній основі, струм протікання буде 2 мА, що є безпечним для людини.
1.потенциальная энергия поднятого тела над землей переходит в кинетическую энергию движущегося тела.
после удара кинетическая энергия копра переходит в кинетическую энергию сваи, свая движется в почве под действием трения и ее кинетическая энергия переходит во внутреннюю энергию сваи и почвы.
2.кинетическая энергия движущегося автомобиля за счет трения переходит во внутреннюю энергию тормозных колодок, нагревающихся шин и дорожного покрытия.
3.вначале оба шарика потенциальной энергией, которая переходит в кинетическую энергию.
в первом случае соударение : кинетическая энергия шарика переходит в потенциальную энергию деформировавшейся плиты и шарика; а затем она снова переходит в кинетическую энергию шарика. эта кинетическая энергия затем переходит в потенциальную энергию по мере подъема шарика.
во втором случае кинетическая энергия шарика переходит во внутреннюю энергию шарика и песка.
4.кинетическая энергия шнура переходит во внутреннюю энергию шнура и трубки; затем внутренняя энергия трубки посредством теплопередачи частично переходит во внутреннюю энергию эфира. внутренняя энергия эфира при кипении эфира переходит в потенциальную энергию сжатого пара, а она, в свою очередь, переходит в кинетическую энергию пробки; по мере подъема пробки вверх ее кинетическая энергия переходит в потенциальную энергию.
mg(H+h)=k*h^2/2
откуда k=2mg(H+h)/h^2
F макс = k*h = 2mg(H+h)/h^2 * h = 2mg(H+h)/h = 2*60*10*(4+1)/1 Н = 6000 Н