Юпі́тер — п'ята та найбільша планета Сонячної системи. Відстань Юпітера від Сонця змінюється в межах від 4,95 до 5,45 а. о. (740—814 млн км), середня відстань 5,203 а. о. (778 млн км). Разом із Сатурном, Ураном і Нептуном Юпітер класифікують як газового гіганта.
Юпітер більш ніж удвічі масивніший за всі інші планети разом узяті; він майже в 318 разів масивніший за Землю. Однак маса Юпітера недостатня, аби перетворитися на зорю, подібну до Сонця: для цього його маса мала б бути ще в 70—80 разів більшою. Тим не менш у надрах Юпітера відбуваються процеси з досить потужною енергетикою: теплове випромінювання планети, еквівалентне 4·1017 Вт, що приблизно вдвічі перевищує енергію, яку ця планета отримує від Сонця. Вірогідним джерелом такої енергії є гравітаційне стиснення.
Планета була відома людям з глибокої давнини, що знайшло своє відображення в міфології і релігійних віруваннях різних культур: месопотамської, вавилонської, грецької та інших. Сучасна назва Юпітера походить від імені давньоримського верховного бога-громовержця.
Низка атмосферних явищ на Юпітері — такі як шторми, блискавки, полярні сяйва, — мають масштаби, що на порядки перевершують земні. Примітним утворенням в атмосфері є Велика червона пляма — велетенський шторм, відомий ще з XVII століття.
Юпітер має 79 супутників, найбільші з яких — Іо, Європа, Ганімед і Каллісто — було відкрито 1610 року. Останні 12 було відкрито лише у 2018 році[3]. Дослідження Юпітера здійснюють за до наземних і орбітальних телескопів, з 1970-х років до планети було відправлено 8 міжпланетних апаратів НАСА: «Піонери», «Вояджери», «Галілео» та ін. У 2011 році було запущено автоматичну міжпланетну станцію Юнона (англ. Juno, також Jupiter Polar Orbiter, розроблена НАСА і Лабораторією реактивного руху), яка розпочала детальні дослідження Юпітера 4-го липня 2016 року.
Объяснение:
Для изучения броуновского движения французский физик Ж. Б. Перрен использовал частицы диаметром около 0,1-1 мкм. Во сколько раз диаметр этих частиц больше диаметра молекул воды? Считайте, что средний диаметр молекулы воды примерно равна 0,25 нм. Удастся ли наблюдать броуновское движение частицы размером 0,1 мм?
Средний диаметр броуновской частицы:
d₁ = ( 0,1 + 1) / 2 = 0,55 мкм = 0,55·10⁻⁶ м
Средний диаметр молекулы воды:
d₂ = 0,25 нм = 0,25·10⁻⁹ м
Найдем отношение диаметра броуновской частицы к диаметру молекулы воды:
d₁ / d₂ = 0,55·10⁻⁶ / (0,25·10⁻⁹) ≈ 2 200 раз
d₃ = 0,1 мм = 0,1·10⁻³ м
d₃ / d₂ = 0,1·10⁻³ / (0,25·10⁻⁹) ≈ 400 000 раз
Инертность такой частицы очень велика, поэтому вряд ли будет возможно наблюдать броуновское движение.
s=5*10=50м2
p=F/s
F=ps
F=1000*50=50000H