Те, що робить електропровідною будь-яку воду, яка нас оточує – це розчинені в ній речовини. Солі, луги і кислоти розпадаються у воді на позитивно і негативно заряджені частинки – іони. Саме вони виступають носіями заряду, здатними переміщатися. При дистиляції подібні домішки видаляються, що перетворює розчин в хороший ізолятор.
Строго кажучи, навіть дуже чиста вода має незначну електропровідність, яка становить приблизно одну мільйонну від провідності морської води. Пояснюється це тим, що молекули води розпадаються на іони, хоча і дуже «неохоче».
В кінцевому рахунку електропровідність самої води мізерно мала. Чи буде ток проводитися, залежить від речовин, які, розчинившись і утворивши іони, можуть переносити заряд. Коли зміст таких речовин зменшується (як в дистильованій воді), струм проводиться слабкіше або не проводиться зовсім.
ответ:погрешности знаток Без имени загнул. Ну и насчёт "только электростатическим вольтметром" - тоже ошибается.
Берёте закон Ома для полной цепи и измеряете ток при двух разных сопротивлениях нагрузки. Получаем два уравнения с двумя неизвестными (эдс и внутреннее сопротивление источника) . Не забудьте учесть внутреннее сопротивление измерительного прибора.
А, ну да, ток через нагрузку определяется по обычной формуле закона Ома, а вольтметром, естественно, измеряете напряжение на нагрузке.
Если кратко, то делаете 2 измерения: первое - просто вольтметром замеряете напряжение на источнике эдс (в этом случае нагрузка - внутреннее сопротивление вольтметра) ; второе - то же напряжение на источнике, но когда параллельно вольтметру подключена хорошая такая нагрузка (по порядку величины равная предполагаемому внутреннему сопротивлению источника) . Дальше всё вычисляе
Объяснение:
