Ход работы:
1. Ознакомились в учебнике § 30 «Динамометр».
2. Укрепили динамометр с закрытой шкалой вертикально в лапке штатива. Отметили горизонтальной чертой начальное положение указателя динамометра, - это будет нулевая отметка шкалы.
3. Подвесили к крючку динамометра груз, масса которого 102 г. На этот груз действует сила тяжести, равная 1 Н. с такой же силой груз растягивает пружину динамометра. Эта сила уравновешивается силой упругости, возникающей в пружине при ее растяжении (деформации).
Новое положение указателя динамометра также отмечаю горизонтальной чертой на бумаге.
4. Подпись: Затем подвешиваю к динамометру второй, третий, четвертый грузы той же массы (102 г), каждый раз отмечаю черточками на бумаге положение указателя (рис. 4).
5. Снимаю динамометр со штатива и против горизонтальных черточек, начиная с верхней, проставляю числа 0, 1, 2, 3, 4 … Выше числа 0 пишу: «ньютон».
6. Измеряю расстояние между соседними черточками. Эти расстояния получились почти одинаковыми (небольшие расхождения получились из-за того что у меня не «твердая» рука и отметки я сделал неравномерные). Если подвесить груз массой 51 г, то динамометр покажет отметку ровно посередине между 0 и 1, если подвесить груз массой 153 г, то динамометр покажет отметку ровно посередине между 1 и 2.
7. Для того чтобы измерить десятые доли ньютона, нужно нанести деления – 0,1; 0,2; 0,3; 0,4 и т. д. Для этого расстояние между отметками 0 и 1; 1 и 2; 2 и 3; 3 и 4 и далее я делю на десять равных частей.
8. Измеряю проградуированным динамометром вес лапки штатива.
9. Получившийся в ходе лабораторной работы эскиз шкалы динамометра сдаю вместе с выполненной работой.
Вывод: Я научился градуировать пружину, получил шкалу с ценой деления (0,1 Н) и с ее измерил вес лапки штатива
Під час падіння променя світла на межу розділу двох середовищ промінь змінює свій напрям, залишаючись у даному середовищі, – це явище називається відбиванням світла.
Кут падіння – кут між променем, що падає, та перпендикуляром до відбиваючої поверхні, проведеним у точці падіння променя.
Кут відбивання – кут між відбитим променем та перпендикуляром до відбиваючої поверхні, проведеним у точці падіння променя.
Розрізняють дифузне (або розсіяне) і дзеркальне відбивання. Дзеркальна поверхня відбиває світло в цілком певному напрямку. При дифузному відбиванні світло розсіюється в усіх напрямках.
Закони відбивання:
– падаючий і відбитий промені лежать в одній площині з перпендикуляром, проведеним до відбиваючої поверхні в точці падіння;
– кут падіння дорівнює куту відбивання.
Хід променів при відбиванні світла має властивість оборотності: якщо точковий об’єкт і його зображення поміняти місцями, то хід променів при цьому не зміниться, зміниться лише їхній напрям.
Крім світла, властивість відбиватися від перешкод має і звук. Прикладом цього явища є луна, яку ми можемо чути в горах.