Объяснение:
Міссурі починається в злитті річок Медісон, Гіллатін та Джефферсон у штаті Монтана, і впадає в Міссісіпі на північ від Сент-Луїса (Міссурі)
Спускаючись з гір поблизу містечка Каскейд однойменного округу, річка тече на північний схід до міста Грейт-Фолс, де вона падає у вигляді серії водоспадів. Після цього Міссурі тече на схід, через мальовничий регіон каньйонів, відомий як Розломи Міссурі.
У міста Омаха Міссурі зустрічає свій найдовший приток — річку Платт, що впадає із заходу. Нижче річка становить невелику частину кордонів штатів Небраска й Міссурі, а далі — Канзасу і Міссурі.
Міссу́рі — притока річки Міссісіпі, що протікає територією США. Міссурі починається в злитті річок Медісон, Гіллатін та Джефферсон у штаті Монтана, і впадає в Міссісіпі на північ від Сент-Луїса (Міссурі). Річка 3 767 км завдовжки, [1], а її басейн вкриває майже одну шосту території Північної Америки. Залежно від того, чи її довжина підраховується від головних джерел приток річки (тобто від озера Ітаска у штаті Міннесота), або від їх злиття, де Міссурі вперше отримує свою назву (біля Трі-Форкс, Монтана), ця річка є другою або третьою у Сполучених Штатах за довжиною. До реалізації програми Піка-Слоана вона була найдовшою після Міссісіпі (якщо її довжина підраховувалася разом з Міссурі) річкою в США.
Система річок Міссісіпі-Міссурі — третя найдовша річкова система у світі. Згідно з Армійським інженерним корпусом, Міссурі забезпечує близько 45 відсотків стоку Міссісіпі біля Сент-Луїса. Середній стік Міссурі в гирлі становить приблизно 1 050 м³/с, порівняно з 1 300 м³/с у Міссісіпі після впадання річки Іллінойс приблизно на 28 км вище злиття річок. Перетинає річка помірний та субтропічний кліматичні пояси, переважно у степах, вологих лісах та областях високої поясності. Міссурі впадає у Мексиканську затоку, яка розташована між Північною Америкою і Карибським морем, які відносяться до Атлантично — океанічного басейну. Болота, які є притоками річки, забруднюють Міссурі і тому в таких районах річки судноплавство не поширюється або навіть заборонене.
Чорноногі називають її Велика річка.[1]
Объяснение:
Для современного белорусского общества характерны веротерпимость, открытость к диалогу, отсутствие конфликтов и острых противоречий на религиозной и национальной основе. Беларусь является территорией межнационального и межконфессионального мира и согласия. Важную роль в их обеспечении играют как менталитет белорусов, так и политика государства в области межнациональных и в межконфессиональных отношений, направленная на мирное сосуществование религиозных и этнических общностей в интересах устойчивого развития страны.
ответ: приливно-отливные явления в арктических морях определяются в основном приливной волной, распространяющейся из Атлантического океана. В Баренцевом и Карском морях приливная волна приходит с Запада со стороны Норвежского моря, в моря Лаптевых, Восточно-Сибирское, Чукотское и Бофорта приливная волна поступает с севера, через Арктический бассейн. Преобладают приливы и приливно-отливные течения правильного полусуточного характера. В течении выражено два периода фазового неравенства (в зависимости от фаз Луны), в каждом из которых один максимум и один минимум. Значительная высота приливов (более 1,5 м) отмечается в Северо-Европейском бассейне, в южной части Баренцева и северо-восточной части Белого морей. Максимум наблюдается в Мезенском заливе, где высота прилива достигает 10 м. Далее на восток на большей части побережья Сибири, Аляски и Канады высота прилива менее 0,5 м, но в море Баффина 3—5 м, а на южном побережье Баффиновой Земли — 12 м[20].
На большей части побережья Северного Ледовитого океана сгонно-нагонные колебания уровня воды значительно больше, чем приливы и отливы. Исключение составляет Баренцево море, где на фоне крупных приливных колебаний уровня они менее заметны. Наибольшие сгоны и нагоны, достигающие 2 м и более, характеризуют моря Лаптевых и Восточно-Сибирское. Особенно сильные наблюдаются в восточной части моря Лаптевых, например, в районе Ванькинской губы экстремальная высота нагона может достигать 5—6 м. В Карском море сгонно-нагонные колебания уровня превышают 1 м, а в Обской губе и Енисейском заливе близки к 2 м. В Чукотском море эти явления ещё заметно превышают по размаху приливно-отливные, и только на острове Врангеля приливы и нагоны примерно равны[20].
Объяснение: