Радиационный баланс зависит от многих факторов, главные из которых: широта местности, влияющая на суммарную радиацию, характер подстилающей поверхности и увлажнение территории, сказывающееся на альбедо и эффективном излучении. Рассмотрим географическое распределение годовых значений (сумм) радиационного баланса земной поверхности. В целом по земному шару величины годового радиационного баланса в пределах тропических, умеренных и частично полярных широт Северного и Южного полушарий имеют положительные значения.
Объяснение:
по-моему так будет
Відповідь:
Країни Південної Америки в кінці XX ст. займали провідне місце з видобутку залізної руди, руд міді, сурми, ніобію і кварцу, друге — руд олова, вольфраму, молібдену і берилію, третє — бокситів, руд цинку, золота, платини, алмазів, бору і сірки. На частку Венесуели (нафта і нафтопродукти, природний газ і залізна руда) припадає близько 50 % від загальної вартості гірничої продукції континенту, Бразилії — близько 20—25 %, потім слідують Аргентина, Колумбія, Еквадор, Чилі, Перу і Болівія. Частка Гаяни і Суринаму незначна, але гірнича промисловість цих країн відіграє важливу роль в їх економіці. Більшість країн Південної Америки мають багатопланову гірничу промисловість: в Бразилії добувають близько 30 основних видів мінеральної сировини і палива, в Аргентині — близько 20, в Перу і Чилі по 15, в Колумбії — 11, в Болівії — 10. Але лише Бразилія володіє добре розвиненою багатогалузевою гірничою промисловістю. Інші країни спеціалізуються на видобутку певного виду або комплексу видів сировини, тоді як інші види сировини добуваються в обмеженій кількості. Для основних видів мінеральної сировини і палива, що добуваються на континенті (нафта, залізні руди, боксити, мідь, свинець, цинк, олово, молібден, ніобій), характерна висока частка переробки на місці видобутку, хоч значна частина нафти, залізних руд і бокситів експортується у вигляді сирого продукту. Бразилія, Аргентина, Венесуела, Колумбія, частково Чилі і Перу мають розвинені базові галузі промисловості, що обумовлює необхідність споживання на місці значних кількостей енергетичної сировини, руд чорних і кольорових металів, обмежуючи тим самим можливості їх експорту. Внутрішньоконтинентальна торгівля мінеральною сировиною, через специфіку економічного розвитку країн, обмежена, основний обсяг експорту йде на широкий міжнародний ринок. Основними імпортерами мінеральної сировини є США, Канада, Західна Європа і Японія. Предмети експорту: нафта і нафтопродукти (Венесуела, Еквадор), кам'яне вугілля (Колумбія), залізна (Бразилія, Венесуела, Перу, Чилі) і марганцеві руди (Бразилія), боксити і глинозем (Бразилія, Венесуела, Суринам, Гаяна), мідь і поліметали (Чилі, Перу), олово (Бразилія, Болівія), молібден (Чилі), ніобій (Бразилія) та ін. Країни Північної Америки імпортують значну кількість передусім нерудної мінеральної сировини — фосфати і калійні солі, азбест, деякі метали.
Пояснення:
Граф Федор Петрович Литке (родился 17 [28] сентября 1797 года в Санкт-Петербурге, Россия - умер 8 [20] октября 1882 года в Санкт-Петербурге), русский исследователь и географ, исследовавший Арктику и оказавший значительное влияние на российскую науку в целом и географию в частности.
В 1812 году Федор Литке вступил в имперский флот, участвуя в кругосветном плавании (которое продлилось с 1817 по 1819 года). В течение четырех лет 1821–1824 годов он нанёс информацию на карту о западном побережье Новой Земли, архипелага в российской Арктике. Там же он провел первое научное исследование, а также изучил прилегающую юго-западную часть Баренцева моря. В 1826–1829 годах он снова совершил кругосветное плавание в научной экспедиции на шлюп Сенявин, проводя исследования и собирая научные коллекции в Беринговом проливе и в западной части Тихого океана на остров Бонин. В 1845 году он основать Русское географическое общество, которым он руководил до 1873 года, за исключением периода с 1850 по 1857 годов. С 1864 по 1882 года он был Президентом Академии наук. Он писал отчеты о каждой из своих главных экспедиций. Его именем названы полуостров, мыс, гора и залив в Новой Зеландии, Чукотке, а так же, улицы в других странах, например в Украине и России.