Водний режим Дніпра визначається добре вираженим весняною повінню, низькою літня межень з періодичними літніми паводками, регулярним осіннім підвищенням рівня води і зимова межень.
Верхня частина басейну Дніпра розташована в районі надмірного і достатнього зволоження (лісова зона), середня - в районі нестійкого (зона лісостепу на півночі степи), а нижня - в районі недостатнього зволоження (зона степу).
Сток Дніпра помітно змінюється по роках. Відхилення від цих даних бувають досить значні, наприклад, весняний стік води в Києві коливається в різні роки від 46 до 78% Максимально величини річного стоку річки в окремі роки перевищували мінімальні більш ніж в чотири рази. Маловодні роки помітно переважали над багатоводні, більшою же частиною відзначали роки, близькі по водності до середніх. Час настання повені, висота підйому води в різних частинах басейну неоднакові Звичайно повінь починається через кілька днів після встановлення
позитивних середньодобових температур. Проходить воно в основному однієї паводковий хвилею, в роки з недружні сніготаненням - у вигляді двох хвиль, рідше більше. Найбільш високий підйом води навесн гається після стійких холодних і багатосніжних зим при пізньому і дружному сніготаненні. У верхній частині басейну Дніпра підйом і спад рівня води в річці під час повені добре виражені, в середній і нижній течії хід рівня навесні зазвичай плавний і більш тривалий за часомВ
У зимовий і літній періоди коливання стоку по роках помітно менш виражені в порівнянні з коливаннями річного і особливо весняного стоку. Характер коливань максимальних витрат весняного водопілля та мінімальних меженних витрат не відрізняється строгою періодичністю.
Протяжність Дніпра з півночі на південь значна, річка протікає через кілька природних зон. Тому терміни розкриття і замерзання річки зміщуються: розтин річки і весняні розливи починаються на півдні з початку березня, а у верхній течії - в кінці березня або початку квітня. Льодовий режим Дніпра нестійкий, часто буває, що вже замерзла річка знову розкривається на деякий час.
1 На Луне людей побывало больше, чем в самой глубокой точке океана Знаешь, сколько людей побывало на Луне? 12! А сколько человек посетило Бездну Челленджера, самую глубокую точку Марианской впадины? Три, и одним из них был Джеймс Кэмерон.
2 Расстояние до самой глубокой точки Земли больше, чем Эверест Дно Бездны Челленджера находится в одиннадцати километрах от поверхности океана. Другими словами, если Эверест можно было бы поместить в эту впадину, чтобы подняться над поверхностью воды, самой высокой точке планеты необходимо было бы нарастить ещё пару километров.
3 Большинство морских тварей не известны науке Последние оценки исследователей показывают, что в океане может проживать 700000 видов, а то и больше. И сейчас мы определили в лучшем случае треть из них.
4 Бессмертные медузы Медузы, похоже, хорошо устроились в жизни. Есть вид, который называется Turritopsis dohrnii, он является одним из типов существ, что обрели полное бессмертие. Хотя, конечно, ты можешь просто убить медузу, но если этого «Бенжамина Баттона» от океана не сожрут хищники, он, достигнув совершеннолетия, просто начинает возвращаться к более ранней стадии Если ты читаешь эту надпись, значит кто-то взял эту статью с BroDude.ru развития, начиная тем самым свою жизнь заново. Этот процесс гарантирует медузам вечную жизнь.
5 Мы знаем больше о поверхности Марса и Луны, чем о дне океана Благодаря космическим экспедициям мы узнали достаточно много о Красной планете. А теперь подумай о следующем: карты Марса и Луны куда тщательней проработаны, чем карты дна океана.
6 Это родина существ, которые являются почти инопланетянами Есть такие микроскопичные монстры, которые называются тихоходками. Их описали ещё в 1773 году. Живут они в воде, не только в морской, но и пресной. Интересны они тем, что их выносливость феноменальна. Тихоходки могут жить при температуре -193 градусов по Цельсию, они могут выдерживать нагрев до 100 градусов по цельсию в течение часа. Им не страшна радиация. Если для человека смертельная доза радиации составляет 500 рентген, то тихоходок не всегда убивает 570 000 рентген. Ученые успели поиздеваться над ними в открытом космосе. Их поместили на 10 дней в космическое пространство, и они вроде бы были иссушенными, но на борту космического аппарата тихоходки вернулись к нормальному состоянию. Выглядят они, кстати говоря, довольно угрожающе.
Объяснение:
как-то так