Лесные животные - сплошь индивидуалисты. Наиболее крупная социальная формация (конечно, не считая муравьев и пчел) - волчья семья, которую точнее было бы назвать прайдом, поскольку у волков так же, как у львов, семья, в отличие от большинства семей других крупных млекопитающих и птиц, состоит из разновозрастных детенышей и одного-двух близкородственных к супругам взрослых особей. Даже копытные лесной зоны - индивидуалисты, даром что они иногда собираются в группы, а грызуны разве что как бобры в одном водоеме, сосуществовать, но и только. Живут же они каждый в своей хатке или норе, исповедуя принцип: «мой дом - моя крепость».
Не то в степи. Колонии сусликов и сурков организованы в настоящие сообщества. Достаточно демократичные, с отдельными жилищами, но все же неразрывно связанные общностью защиты своих интересов и взаимо В какой-то мере эти колонии живут по правилам дореволюционной российской деревни, когда каждый бился с нуждой на свой страх и риск, но беда объединяла всех. И уж совсем крупные коллективы представляют собой стада сайгаков.
Открытые пространства вообще предрасполагают к организации животных в крупные сообщества. Что сайгаки в степях, что бизоны в прериях, что антилопы в саваннах, архары на горных альпийских лугах или рыбы в реках, морях, океанах, - все они сбиваются в стада или стаи. Потому что, в отличие от леса, где каждый может спрятаться за дерево или в густом кустарнике и траве, в открытых взору пространствах степей или вод укрыться единичной особи от опасности практически невозможно. Потому-то и жмутся животные, особенно далеко заметные, крупные, друг к другу. Причем опасность грозит не всегда и не только со стороны хищников. Не менее тревожно себя чувствует одиночное животное и в экстремальных условиях климата и стихийных сил природы.
Лесные животные - волчья семья, в отличие от большинства семей других крупных млекопитающих и птиц, состоит из разновозрастных детенышей и одного-двух близкородственных к супругам взрослых особей. Даже копытные лесной зоны - индивидуалисты, даром что они иногда собираются в группы, а грызуны, как бобры в одном водоеме. Живут же они каждый в своей хатке.В степи суслики и сурки организованы в настоящие сообщества, связанные общностью защиты своих интересов и взаимо И уж совсем крупные коллективы представляют собой стада сайгаков.
опасность грозит не всегда и не только со стороны хищников. Не менее тревожно себя чувствует одиночное животное и в экстремальных условиях климата и стихийных сил природы.
Сталий розвиток - загальна концепція щодо необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства та захистом інтересів майбутніх поколінь з урахуванням їхньої потреби в безпечному і здоровому довкіллі.
Концепція зародилася у 80-х роках ХХ ст. Автором економічної теорії сталого розвитку є провідний дослідник економічних аспектів забруднення довкілля, колишній економіст Світового банку Ґерман Дейлі. Під сталим розвитком він розумів гармонійний, збалансований, безконфліктний прогрес усієї земної цивілізації або окремих країн за науково обґрунтованими планами.
У 1980 р. було прийнято «Всесвітню стратегію охорони природи», яка містила згадку про сталий розвиток. У 1987 р. в доповіді «Наше спільне майбутнє» Міжнародна комісія з навколишнього середовища і розвитку приділила основну увагу необхідності сталого розвитку, який забезпечує потреби нинішнього покоління і не перешкоджає майбутньому поколінню задовольняти свої потреби. Важливим етапом втілення ідей сталого розвитку на міждержавному рівні було проведення Світового саміту зі сталого розвитку (Саміт Землі - 2002) на рівні керівників країн та урядів світу в Йоганнесбурзі (Південна Африка) у 2002 р.
На шлях сталого розвитку вже стали США, Японія, країни Європейського Союзу. Для інших країн цей шлях тільки починається. Однак багато країн не сприймають сталого розвитку. На перше місце вони ставлять стратегічну мету - вижити. Саме такі країни провокують загрози, що поширюються на весь світ. Тому досягти сталого розвитку всього світу важко.
Провідна ідея сталого розвитку полягає в тому, щоб людство, не знижуючи темпів економічного зростання, зберегло довкілля, позбулося бідності, дискримінації людей за етнічними, расовими чи статевими ознаками.
Отже, основними цілями сталого розвитку є економічне зростання, захист довкілля і соціальна справедливість (мал. 202).
На жаль, в Україні сталий розвиток часто розуміють лише як неухильне зростання економічних показників країни. Інколи до цього додають здійснення безсистемних заходів щодо збереження довкілля та поліпшення санітарних умов проживання і праці людей.