Ю́жно-Африка́нская Респу́блика (сокращённо — ЮА́Р, также Южная Африка) — государство на юге Африки. На севере граничит с Намибией, Ботсваной и Зимбабве, на северо-востоке — с Мозамбиком и Эсватини. Внутри территории ЮАР находится государство-анклав Лесото[6].
ЮАР является одной из самых национально разнообразных стран Африки и имеет наибольшую долю белого, азиатского и смешанного населения на континенте. Страна обладает богатыми минеральными ресурсами, а также является самой экономически развитой в Африке и имеет относительно прочные мировые позиции[7]. Единственная африканская страна — участник G20.
Важнейшим пунктом в истории и политике ЮАР стал расовый конфликт между чёрным большинством и белым меньшинством. Своей кульминации он достиг после того, как в 1948 году был установлен режим апартеида, просуществовавший до 1990-х годов. Инициатором введения дискриминационных законов стала Национальная партия (в СССР её называли Националистической). Эта политика привела к долгой и кровопролитной борьбе, в которой роль витрины сыграли чёрные активисты, такие как Стив Бико, Десмонд Туту и Нельсон Мандела. Позже к ним присоединились многие белые и цветные (потомки смешанного населения), а также южноафриканцы индийского происхождения. Определённую роль в крахе апартеида сыграло также давление со стороны международного сообщества. В результате смена политической системы произошла сравнительно мирно: ЮАР — одна из немногих стран Африки, где ни разу не было государственного переворота[8].
Во времена апартеида в ЮАР члены Африканского национального конгресса использовали слово «Азания» для обозначения своей страны как альтернативу неприемлемому для них тогда официальному названию. Слово «Азания» также применялось в качестве названия ЮАР в официальной китайской дипломатической лексике в то время, когда ЮАР поддерживала дипломатические отношения с Тайванем.
ЮАР — первое государство, имевшее ядерное оружие, но добровольно отказавшееся от него.
Объяснение:
Відповідь:
1. Велике значення для формування рельєфу Євразії мають зовнішні чинники. У кайнозойську еру загальне підняття суходолу і похолодання клімату Землі призвели до виникнення потужного материкового зледеніння. Центрами його в Євразії були Скандинавський півострів, Північний Урал і Таймир. Звідси льодовик на південь, досягнувши на Східноєвропейській рівнині широти Дніпропетровська.
Рухаючись, льодовик істотно змінював поверхню суходолу. Немов величезний бульдозер, він вирівняв міцні скелі та згладив верхні шари пухких порід, утворюючи водночас глибокі вузькі морські затоки, безліч річкових долин й озерних улоговин тощо. Відшліфовані уламки гірських порід - валуни - виносилися із центрів зледеніння далеко на південь. Там, де льодовик танув, накопичувалися льодовикові відклади. Із суміші валунів, глини й піску утворилися велетенські горби, пасма гір і цілі рівнини. Талі води виносили значні маси піску, вирівнювали поверхню і формували плоскі піщані рівнини - полісся. У деяких центральних областях Азії внаслідок вивітрювання виник дивовижний рельєф «еолових міст». Це форми рельєфу, що нагадують міста й дуже схожі на рукотворні споруди. Проте їхнім творцем, як підказує сама назва, є все ж вітер.
Пояснення: