12 июня 2009 года на центральной улице Перми праздничное открытие скульптуры «Легенда о пермском медведе» приуроченное ко дню города. Весом более 3,5 тонн бронзовый «мишка» был создан группой художников под руководством скульптора-монументалиста Владимира Павленко по заказу администрации города. Отлит символ Перми из бронзы под руководством А.Тютнева, работниками Фонда скульпторов России «Единение».
История возникновения пермского медведя в самом центре города, около гостиницы «Урал» связана с расхожим представлением иностранцев о том, что в России по улицам ходят медведи и на Урале их больше чем где либо. Теперь пермяки могут смело соглашаться с этим утверждением и будут совершенно честны, один то точно есть.
Есть у относительно «молодого» монумента ещё одна многовековая история. На первом гербе старинного города Пермь утверждённым самой Екатериной второй 17 июля 1783 года был изображён серебряный медведь (дикость нравов жителей), на спине которого располагался евангелие и чуть выше – серебряный крест (просвещение через христианство). Медведь как символ природных богатств бескрайней пермской земли оставался на гербе до 1967 года, но в 1998 он вернулся на своё место в более художественном исполнении.
Скульптура «Легенда о пермском медведе» со дня основания стала визитной карточкой города, обязательным местом посещения туристов, большой игрушкой для местной детворы и популярным местом у молодожёнов, которые добывают семейное благополучие и счастья натирая «мишки» и без того блестящий нос.
Географічне положення значної території Північної Америки в субарктичних та помірних широтах зумовлює суттєвий вплив західного перенесення повітря. Південно-східна частина материка перебуває під впливом вологих пасатів з Атлантичного океану, а у північних полярних районах формуються північно-східні вітри.
Розподіл тепла і вологи на материку в значній мірі залежить від особливостей рельєфу. Зокрема, велику перешкоду для західного потоку повітря створює гірська система Кордильєр. Долаючи її, повітряні маси, що надходять з Тихого океану, залишають всю вологу на узбережжі та західних схилах гір і проникають далі на схід вже більш сухими. На сході Північної Америки значно нижчі гори Аппалачі. Проте й вони також частково перешкоджають проникненню вологого повітря з Атлантики вглиб континенту.
Відсутність гір на півночі та півдні материка, рівнинність його центральних областей дають можливість холодним арктичним повітряним масам далеко на південь. Хвилі холоду іноді досягають узбережжя Мексиканської затоки, приносячи різке похолодання, морози, які супроводжуються снігопадами. Буває й навпаки: тепле тропічне повітря з півдня поширюється далеко на північ, приносячи відлигу.
На межі зіткнення арктичних і помірних, тропічних і помірних повітряних мас формуються атмосферні фронти, де виникають циклони, з якими пов’язані опади.
Гірські масиви Кордильєр та Аппалачів, що розташовані меридіонально, створюють ефект „аеродинамічної труби”, якою проносяться руйнівні смерчі (торнадо), що утворюються в результаті зіткнення повітряних мас із значними контрастами температури.
Объяснение: