1.Води суходолу Визначення Води суходолу — води рiк, озер, болiт, льодовикiв, штучних водойм, каналiв.
2.У залежності від рельєфу місцевості, в межах якої течуть річки, вони поділяються на гірські і рівнинні. ... На рівнинних річках чергуються ділянки розмиву русла і акумуляції наносів, в результаті яких утворюються осередки і перекати, а в гирлах — дельти. Іноді відгалужені від річки рукави зливаються з іншою річкою.
3.Найбільші річки Європи – Дунай та Ельба – не витримують спеки. В Румунії рівень води в Дунаї знизився вдвічі, а в одному з болгарських сіл — аж до 32 сантиметрів
4.Дніпро бере початок в невеликому болоті Аксенінський мох на південному схилі Валдайської височини біля села Бочарово Смоленської області Росії. Зі схилів Валдайської височини витікає також Волга, Західна Двіна, Ловать, Сясь та Молога. Впадає Дніпро в Дніпровсько-Бузький лиман Чорного моря.
6.Щоб визначити, права чи ліва притока річки, треба стати обличчям до гирла річки (вниз за течією). Тоді з правого боку буде права притока, а з лівого-ліва
9.Найвищий водоспад України — Учан-су, висота 98 м. (Кримські гори). Найвищий водоспад Українських Карпат — Прутський, повна висота 80 м. Найвищий однокаскадний водоспад Українських Карпат — Ялинський, висота бл. 26 м.
Объяснение:
полные воды свои. Ни зашелохнет; ни прогремит. Глядишь, и не знаешь, идет
или не идет его величавая ширина, и чудится, будто весь вылит он из стекла,
и будто голубая зеркальная дорога, без меры в ширину, без конца в длину,
реет и вьется по зеленому миру. Любо тогда и жаркому солнцу оглядеться с
вышины и погрузить лучи в холод стеклянных вод и прибережным лесам ярко
отсветиться в водах. Зеленокудрые! они толпятся вместе с полевыми цветами к
водам и, наклонившись, глядят в них и не наглядятся, и не налюбуются светлым
своим зраком, и усмехаются к нему, и приветствуют его, кивая ветвями. В
середину же Днепра они не смеют глянуть: никто, кроме солнца и голубого
неба, не глядит в него. Редкая птица долетит до середины Днепра. Пышный! ему
нет равной реки в мире. Чуден Днепр и при теплой летней ночи, когда все
засыпает - и человек, и зверь, и птица; а бог один величаво озирает небо и
землю и величаво сотрясает ризу. От ризы сыплются звезды. Звезды горят и
светят над миром и все разом отдаются в Днепре. Всех их держит Днепр в
темном лоне своем. Ни одна не убежит от него; разве погаснет на небе. Черный
лес, унизанный спящими воронами, и древле разломанные горы, свесясь, силятся
закрыть его хотя длинною тенью своею, - напрасно! Нет ничего в мире, что бы
могло прикрыть Днепр. Синий, синий, ходит он плавным разливом и середь ночи,
как середь дня; виден за столько вдаль, за сколько видеть может человечье
око. Нежась и прижимаясь ближе к берегам от ночного холода, дает он по себе
серебряную струю; и она вспыхиваете будто полоса дамасской сабли; а он,
синий, снова заснул. Чуден и тогда Днепр, и нет реки, равной ему в мире!
Когда же пойдут горами по небу синие тучи, черный лес шатается до корня,
дубы трещат и молния, изламываясь между туч, разом осветит целый мир -
страшен тогда Днепр! Водяные холмы гремят, ударяясь о горы, и с блеском и
стоном отбегают назад, и плачут, и заливаются вдали. Так убивается старая
мать козака, выпровожая своего сына в войско. Разгульный и бодрый, едет он
на вороном коне, подбоченившись и молодецки заломив шапку; а она, рыдая,
бежит за ним, хватает его за стремя, ловит удила, и ломает над ним руки, и
заливается горючими слезами"
Н.В. Гоголь "Страшная месть"