Соціально-економічну класифікацію країн проводять за рівнем їхнього розвитку і значенням у світовій економіці та політиці. Виділяють чо тири типи суверенних держав: високорозвинені країни; країни, що розвиваються; країни з перехідною економікою та країни з плановою економікою.
• Високорозвинені країни залежно від економічних показників, особливостей спеціалізації та участі в політичному житті поділяють на такі підтипи: країни «Великої сімки», малі високорозвинені країни Західної Європи, переселенські країни та країни середнього рівня економічн ого розвитку.
• Країни, що розвиваються, охоплюють майже всю територію Африки, Азії та Океанії, а також усю Латинську Америку. За рівнем економічного розвитку вони дуже різні й поділяються на такі підтипи: нові індустріальні країни, нафтодобувні країни, дрібні острови, країни середніх можливостей та найменш розвинені країни світу.
• Країни з перехідною економікою виникли після розпаду Радянського Союзу та колишнього соціалістичного табору. Нині господарство ряду країн перебуває у кризовому стані. Держави проводять реформи, спрямовані на перехід від планової економіки до ринкової.
• До країн з плановою економікою належать Китай, В’єтнам, Корейська Народно-Демократична Республіка (КНДР), Куба.
Объяснение:
Высотная поясность, или высотная зональность, — закономерная смена природных условий, природных зон и ландшафтов в горах по мере возрастания абсолютной высоты
Добиогенный этап - самый длительный в развитии географической оболочки продолжительностью 3 млрд. лет, охватывал криптозойский эон
Биогенный этап - продолжался 580 млн. лет, охватывал Фанерозойский эон. Развитие растительного покрова изменению газового состава атмосферы. Рыбы, земноводные, пресмыкающиеся, млекопитающие, птицы появились на этом этапе.
Антропогенный) этап - начался 40 тыс. лет назад появлением «человека разумного» (homo sapiens) и ростом его воздействия на природную среду.
Оры богини времён года в древнегреческой мифологии, ведали порядком в природе. Дочери Зевса и Фемиды
ЦЕЛОСТНОСТЬ — свойство объектов как совокупности составляющих их элементов, организованных в соответствии с определенными принципами. В древнегреческой философии проблема целостности была поставлена в рамках соотношения единого и многого.
ЗОНА́ЛЬНОСТЬ географическая (природная зональность), особая форма территориальной дифференциации географич. оболочки Земли, выраженная в последовательном изменении природных условий и ландшафтов от экватора к полюсам.