Під режимом льодовика розуміють характерні зміни його об’єму і форми, що проявляються в наступанні і відступанні льодовиків.
Наступання і відступання льодовиків мають різну тривалість. Наступання льодовиків характерне для вологих і холодних періодів, відступання – для сухих і теплих. В Європі наступання льодовиків галося в VII – IX ст. до н. е., в 100 – 750 рр. н. е., в XII – XIII ст., XVI – XVIII ст. і IX – XX ст. Відступали льодовики в IX – XII ст. і зараз ми приступаємо до відступу льодовиків.
Рух льодовиків – це переміщення мас льоду в одному напрямку. Руху льодовиків сприяє велика потужність, ухили поверхні, підвищення температури повітря, змащення біля лож. Помітний рух льодовиків відмічається при його потужності 15 – 30 м. Здебільшого рух льодовиків не є дуже швидким і вимірюється в см/добу або м/рік.
По швидкості руху льодовики поділяють на три групи:
невелика швидкість – 100 – 200 м/рік. Вона мало змінюється на протязі року – це льодовикові щити і гірські льодовики.
велика швидкість – 10 – 20 км/рік – вивідні льодовики Антарктиди і Гренландії.
пульсуюча швидкість льодовиків.
Льодовик рухається під дією сили тяжіння по гірському схилу або долині. При цьому руйнується та шліфується його ложі, переносяться на великі відстані продукти руйнування гірських порід і відкладаються у вигляді морен. Одним з відомих уламків гірської породи є так званий Єрмолівський камінь, що був винесений обвалом і селевим потоком з Девдоракського льодовика (м. Казбек) в 1832 р. і знаходиться зараз у руслі р. Терек неподалік від селища Ларс. Відкладення принесеного льодовиком уламкового матеріалу утворюють морену.
Гірські льодовики мають швидкість від 20 до 80 см/доб. або 100-300 м/рік; тільки в гімалайських льодовиків швидкість досягає 2-3 м/доб. або 700-1300 м/рік. Однак деякі льодовики Антарктиди й Гренландії можуть рухатись зі швидкістю до 10-20 км/рік. Так звані пульсуючі гірські льодовики (Колка на Кавказі й Ведмежий на Памірі) інколи прискорюються до 100 м/добу.
Древня кінцева морена в 650 м від Цейського льодовика.
Льодовикові язики нагадують річки: у тому та іншому випадку опади збираються в русло й течуть униз по схилу. Два та більш потоків зливаються, але ніколи не перехрещуються. Швидкість течії залежить від маси льоду та ухилу русла. У вузьких місцях швидкість течії більша, ніж у широких; у впуклого берега більша, ніж у випуклого. Алі є й різниця між льодовиком та річкою: рух льоду ламінарний; течія повільніша, ніж у річці; після злиття лід не перемішується, як вода в річці.
Европеоидная раса: признаки и расселение Европеоидная или евразийская раса – наиболее крупная по численности раса мира. Характерным признаком внешности человека, принадлежащего к европеоидной расе, являются овальное лицо, прямые или волнистые мягкие волосы, широкий разрез глаз, средняя толщина губ. Цвет глаз, волос и кожи варьируется в зависимости от региона населения, однако всегда имеет светлые оттенки. Негроидная раса: признаки, происхождение и расселение Негроидная раса – одна из трех больших рас. Характерными признаками людей, принадлежащих к негроидной расе, являются удлиненные конечности, темная, богатая на меланин, кожа, широкий плоский нос, большие глаза, курчавые волосы. веков угнетались «белыми» людьми. Монголоидная раса: признаки и расселение Монголоидная раса входит в число самых крупных мировых рас. Характерными признаками этой расы являются: смуглый цвет кожи, узкий разрез глаз, маленький рост, тонкие губы.
Региональные конфликты на постсоветском пространстве и роль России в их урегулировании
Иванов С.М., Институт мировой экономики и международных отношений РАН, Журавель В.П., ответственный секретарь журнала "Право и безопасность"
Завершение периода «холодной войны» не привело человечество к долгожданному миру и уверенности в завтрашнем дне. Пока ведущие игроки мировой политики продолжают по инерции с недоверием относиться к новым инициативам и практическим шагам друг друга, появились новые глобальные вызовы и угрозы нашей цивилизации (международный терроризм, транснациональная организованная преступность, распространение наркотиков, морское пиратство, эпидемии ранее неизвестных заболеваний, техногенные и экологические катастрофы и др.). Эскалация новых вызовов и угроз человечеству в значительной мере опережает процесс разрешения существующих геополитических проблем, региональных и локальных конфликтов.
В этих условиях Россия принимает самое активное участие в решении проблем региональной и международной безопасности, участвует в урегулировании региональных конфликтов, миротворческих операциях различных форматов (ООН, ЕС, ОБСЕ, СНГ, ОДКБ), борьбе с международным терроризмом, морским пиратством и наркоугрозой.
Свой вклад в повышение уровня международной безопасности Российская Федерация внесла и тем, что в основном разрешила свой внутренний конфликт в Чечне. Сепаратисты, опиравшиеся на экстремистские исламистские группировки внутри республики и за рубежом, потерпели политическое и военное поражение. К настоящему времени крупные бандформирования разгромлены, часть боевиков добровольно вышла из подполья и амнистирована, иностранные наемники и их эмиссары уничтожены или были вынуждены покинуть Чечню. Вооруженные вылазки бандгрупп и теракты против представителей федеральных и региональных органов власти вышли за пределы Чечни, осложнив обстановку в Ингушетии и Дагестане. Уцелевшие боевики продолжают борьбу за влияние на местах, за перераспределение денежных потоков и ресурсов, за конкретные материальные ценности. Для вербовки в свои ряды молодежи ими активно используются нерешенные региональные проблемы социально-экономического характера, клановость, высокий уровень коррупции, массовая безработица, нарушение прав человека и т.п.
Вместе с тем следует отметить, что сохраняется неурегулированность территориального спора между ингушами и осетинами за Пригородный район. Очевидно, настало время вплотную заняться этим застарелым конфликтом, который лежит больше в финансово-экономической плоскости. Дальнейшее затягивание сроков принятия государственной целевой программы по мирному переселению граждан осетинской и ингушской национальности с соблюдением интересов всех участников конфликта, по мнению ряда экспертов, опасно для страны. Деструктивные силы в регионе могут в любое время сыграть на нерешенности этого территориального спора и спровоцировать новую кровавую бойню между ингушами и осетинами. И наоборот, решив этот конфликт мирным путем, власти могли бы восстановить доверие между ингушами и осетинами и повысить авторитет федерального центра в регионе.
Анализ общей ситуации на Северном Кавказе в последние годы показывает, что одними силовыми методами с бандитизмом и терроризмом покончить не удается. Причины сохранения напряженности в регионе кроются в том, что не созданы благоприятные условия для развития инфраструктуры и социально-экономической сферы республик Северного Кавказа. Годами складывавшийся синдром финансово-экономической ущербности, убыточности региона, опасности инвестирования в местную промышленность и инфраструктуру настало время решительно преодолеть. Потенциально республики Северного Кавказа самодостаточны: все они находятся в благоприятных климатических условиях, располагают необходимыми природными ресурсами, лежат на пересечении стратегических коммуникаций, население ведет здоровый образ жизни и продолжает увеличиваться (это на фоне общей удручающей демографической ситуации в стране). Представляется, что изменение
Відповідь:
Режим і рух льодовиків
Під режимом льодовика розуміють характерні зміни його об’єму і форми, що проявляються в наступанні і відступанні льодовиків.
Наступання і відступання льодовиків мають різну тривалість. Наступання льодовиків характерне для вологих і холодних періодів, відступання – для сухих і теплих. В Європі наступання льодовиків галося в VII – IX ст. до н. е., в 100 – 750 рр. н. е., в XII – XIII ст., XVI – XVIII ст. і IX – XX ст. Відступали льодовики в IX – XII ст. і зараз ми приступаємо до відступу льодовиків.
Рух льодовиків – це переміщення мас льоду в одному напрямку. Руху льодовиків сприяє велика потужність, ухили поверхні, підвищення температури повітря, змащення біля лож. Помітний рух льодовиків відмічається при його потужності 15 – 30 м. Здебільшого рух льодовиків не є дуже швидким і вимірюється в см/добу або м/рік.
По швидкості руху льодовики поділяють на три групи:
невелика швидкість – 100 – 200 м/рік. Вона мало змінюється на протязі року – це льодовикові щити і гірські льодовики.
велика швидкість – 10 – 20 км/рік – вивідні льодовики Антарктиди і Гренландії.
пульсуюча швидкість льодовиків.
Льодовик рухається під дією сили тяжіння по гірському схилу або долині. При цьому руйнується та шліфується його ложі, переносяться на великі відстані продукти руйнування гірських порід і відкладаються у вигляді морен. Одним з відомих уламків гірської породи є так званий Єрмолівський камінь, що був винесений обвалом і селевим потоком з Девдоракського льодовика (м. Казбек) в 1832 р. і знаходиться зараз у руслі р. Терек неподалік від селища Ларс. Відкладення принесеного льодовиком уламкового матеріалу утворюють морену.
Гірські льодовики мають швидкість від 20 до 80 см/доб. або 100-300 м/рік; тільки в гімалайських льодовиків швидкість досягає 2-3 м/доб. або 700-1300 м/рік. Однак деякі льодовики Антарктиди й Гренландії можуть рухатись зі швидкістю до 10-20 км/рік. Так звані пульсуючі гірські льодовики (Колка на Кавказі й Ведмежий на Памірі) інколи прискорюються до 100 м/добу.
Древня кінцева морена в 650 м від Цейського льодовика.
Льодовикові язики нагадують річки: у тому та іншому випадку опади збираються в русло й течуть униз по схилу. Два та більш потоків зливаються, але ніколи не перехрещуються. Швидкість течії залежить від маси льоду та ухилу русла. У вузьких місцях швидкість течії більша, ніж у широких; у впуклого берега більша, ніж у випуклого. Алі є й різниця між льодовиком та річкою: рух льоду ламінарний; течія повільніша, ніж у річці; після злиття лід не перемішується, як вода в річці.
Пояснення: