ответ
2,0/5
2
author link
biger75
хорошист
4 ответов
369 пользователей, получивших
Литосфера
Основная масса организмов, обитающих в пределах литосферы, сосредоточена в почвенном слое, глубина которого обычно не превышает нескольких метров. Почвы, будучи, по терминологии В.И. Вернадского, биокосным веществом, представлены минеральными веществами, образующимися при разрушении горных пород, и органическими веществами - продуктами жизнедеятельности организмов.
Живые организмы (живое вещество)
В настоящее время описано около 300 тыс. видов растений и более 1,5 млн. видов животных. Из этого количества 93% представлено сухопутными, а 7% - водными видами животных. Суммарная биомасса организмов сухопутных видов образована на 99,2% зелеными растениями и на 0,8% животными и микроорганизмами. В океане, напротив, на долю растений приходится 6,3%, а на долю животных и микроорганизмов - 93,7% совокупной биомассы. Несмотря на то что океан покрывает немногим более. 70% поверхности планеты, в нем содержится лишь 0,13% биомассы всех живых существ, обитающих на Земле.
Расчеты показывают, что растения составляют около 21% всех учтенных видов. Однако на их долю приходится более 99% биомассы, тогда как вклад животных в биомассу планеты (79% видов) составляет менее 1 %. Среди животных 96% видов приходится на долю беспозвоночных и только 4% на долю позвоночных, среди которых млекопитающие составляют примерно 10%. .
Приведенные соотношения иллюстрируют фундаментальную закономерность организации биосферы: в количественном отношении преобладают формы, достигшие в процессе эволюции относительно низких степеней морфофизиологического прогресса.
Живое вещество по массе составляет 0,01-0,02% от косного вещества биосферы, однако играет ведущую роль в биогеохимических процессах благодаря совершающемуся в живых организмах обмену веществ. Так как субстраты и энергию, используемые в обмене веществ, организмы черпают из окружающей среды, они преобразуют ее уже тем, что в процессе своего существования используют ее компоненты.
Ежегодная продукция живого вещества в биосфере составляет 232,5 млрд. т сухого органического вещества. За это же время в масштабе планеты в процессе фотосинтеза синтезируется 46 млрд. т органических углеродсодержащих веществ.
Живое вещество является наиболее активным компонентом биосферы. Оно производит гигантскую геохимическую работу преобразованию других оболочек Земли в геологическом масштабе времени.
Объяснение:
ответ:Важливість дослідження такого світового суспільного явища, характерного для XIX–XX століть, як національні рухи важко переоцінити, оскільки вони породжують проблеми міжнаціональних відносин у багатонаціональних державах. Оскільки більшість держав світу є поліетнічними, то національна проблема як явище притаманне багатьом країнам.
На відміну від інших країн, колишніх колоній у Північній Америці, де імміграційний потік синтезувався на засаді англомовного населення, у канадській державі виникла власна специфіка в національних відносинах. У Канаді історично склалося суспільство з наявністю двох основних етнічних компонентів – франко- й англоканадського походження. Сутність національної проблеми полягає в тому, що майже все франкоканадське населення країни, яке становить близько чверті загальноканадського, за етнічним складом відрізняється від інших провінцій, оскільки переважна більшість населення є нащадками вихідців із Франції та сконцентроване в межах однієї з десяти провінцій Канадської Федерації – Квебек. Квебекці схильні розглядати Канаду як політичний союз, що забезпечує співіснування двох культурних спільнот, які відрізняються не тільки мовою, але й етнічним походженням.
Після завоювання Британською короною Нової Франції 1760 року французька колонія стала британським володінням [7, с. 26]. Період невизначеності для колишньої французької колонії закінчився з перемогою Великої Британії у Семилітній війні, уякій також брали участь Франція, Іспанія та Португалія, і підписанням Паризького договору в 1763 р. [14] Відповідно до статті четвертої договору, Квебек офіційно ставав британською колонією. Суперечності між англо- та франко канадцями майже в усіх сферах життєдіяльності стало початком виникнення франкоканадського або квебекського національного питання.
Утворення в 1867 р. канадського домініону, що об’єднав у федеративний союз більшість британських колоній у Північній Америці, а саме: Онтаріо, Квебек (раніше утворювали провінцію Канада), Нова Шотландія і Нью-Брансуїк, стало важливою подією в історії стосунків англо- та франкомовних канадців [5, с. 12–14]. Саме представники Квебеку були найзацікавленіші в утворенні самоврядної федерації. В основі цієї зацікавленості містилися дві взаємопов’язані причини. По-перше, утворення федерації дозволило б франкомовній і католицькій більшості в майбутній провінції Квебек утворити інститут самоуправління. Звичайно, Квебек став би частиною федеративного союзу, у якому центральний уряд контролює питання зовнішньої політики, оборони й економічного розвитку, але питання культури та соціальної сфери при цьому регулюються законодавством провінції. По-друге, амбіції лідерів франкомовних канадців сягали можливості утворення в майбутньому двонаціональної (аборигенне населення до уваги не бралось) держави на території від Атлантичного до Тихого океанів [9, p. 189–191]. Ці амбіції підкріплювалися також існуванням певної частки франкомовних канадців у провінції Нью-Брансуїк і, найважливіше, значної кількості франкомовних метисів (нащадки від змішаних шлюбів індіанців і європейців) у степовій частині країни, яка пізніше стала провінцією Манітоба [10, p. 69–72]. Проте, як показав час, франкомовне населення залишилося переважаючим тільки в провінції Квебек, що не заважало лідерам Нижньої Канади наполягати на дуалістичній природі федеративної держави в Канаді.
Становище цих двох націй від самого початку було нерівноправним: навіть у самому Квебеку англоканадська меншина зайняла панівну позицію. Розвиток франкоканадської торговельної еліти значно стримувався й англійською владою, і місцевою католицькою церквою [10, p. 346–348]. Однак упродовж ХХ ст. економічні відносини між федеральним центром і Квебеком зазнали значних змін. До того ж, домінування англоканадського капіталу в квебекській економіці доповнювалося жорсткою економічною політикою федерального центру.