Объяснение:
Клімати́чні пояси́ — великі смуги земної поверхні, які виділяють за кліматичними умовами і які мають характер широтних поясів (виділяють за особливостями режиму температури і опадів).
На земній кулі залежно від розподілу сонячного тепла й основних типів повітряних мас за класифікацією радянського кліматолога Алісова Бориса Павловича виділяють 7 основних і 6 перехідних кліматичних поясів. В області екватора розташований екваторіальний кліматичний пояс, біля північного і південного тропіків розташовані два тропічні пояси, у помірних широтах — два помірні, біля полюсів — полярні: арктичний і антарктичний. Назви поясів дані за їхнім географічним положенням. У кожному основному поясі клімат визначає насамперед повітряна маса. Між основними кліматичними поясами розташовані перехідні пояси: два субекваторіальні, два субтропічні, субарктичний і субантарктичний. Вони характеризуються зміною повітряних мас, які приходять із сусідніх основних кліматичних поясів залежно від сезонів року. Так, у північному субтропічному поясі влітку панують тропічні повітряні маси, а взимку — помірні.
Межі кліматичних поясів проходять загалом паралельно до екватора, однак місцями вони відхиляються від загального напряму. Це пояснюється тим, що на їхнє розміщення впливає не лише нагрів земної поверхні (що залежить насамперед від кута падіння сонячних променів), а й рельєф, океанічні течії, льодовики та інші кліматотворні чинники.
У межах кліматичних поясів розрізняють кліматичні області з різноманітними типами клімату.
ответ:Сведения о нефтеносности казахской земли встречаются, например, в записках А. Бековича-Черкасского, направленного по указу Петра I из Астрахани в Хиву. Эта экспедиция в 1717 году пересекла территорию Атырауской области и собрала общие географические и гидрогеологические данные об этой местности, включая сведения о нефти. Урало-Эмбинский район в течение XVIII и первой половины XIX веков посетили исследователи: И. Лепихин (1771), П. Рычков (1772), П. Паллас (1775), С. Гмелин (1783) и другие. В своих записках они привели гидрографические и топографические сведения, а также краткие геологические данные о полезных ископаемых. Во второй половине XIX века уже началось и геологическое исследование, ученые описали уже известные месторождения и дали характеристику природно-климатическим особенностям района.
Главную сложность они увидели в чрезвычайно трудных природно-климатических условиях, отсутствии путей сообщения, пресной воды, населенных пунктов. Тем не менее это не остановило предприимчивых людей, готовых вложить деньги в прибыльное дело.
Начало разработки нефтяных промыслов Эмбы связано с деятельностью мелких российских предпринимателей. Так, адвокат из Соль-Илецка Юрий Лебедев, обративший внимание на выходы нефти близ урочища Карачунгул, в 1892 г. сделал первую заявку на разведку нефти. Однако, быстро истощив собственные средства, он продал свои заявки отставному гвардии штабскапитану Леману за 26 тысяч рублей, который и основал первую на Эмбе нефтепромысловую контору Леман и Ко (1898-1909 гг.).
Компания получила исключительное право производства изысканий и разведок полезных ископаемых в шести волостях Гурьевского и Калмыковского уездов Уральской области на три года. Концессия охватила громадную территорию в 24 тыс. кв. верст. 13-18 ноября 1899 г. на месторождении Карачунгул в Южной Эмбе ударил первый газонефтяной фонтан, выбросивший около 25 тысяч тонн легкой нефти. Так началось освоение нефтяных богатств Казахстана. Однако группе Лемана тоже не удалось окупить затраты из-за погони за быстрой и легкой наживой, крайне плохо организованных разведочных работ, бессистемности и разбросанности деятельности. Леман с пессимизмом писал, что «и через 300 лет киргизская степь не будет вторым Баку».
Компания Леман и Ко предложила властям продать концессию иностранному капиталу или создать смешанное общество. В 1907 году Леман начал переговоры с иностранными предпринимателями – сначала с английскими, а затем с немецкошвейцарскими синдикатами. Политику иностранных инвестиций в российскую экономику поддержало правительство. Так, министр финансов, позже председатель Совета министров страны С. Ю. Витте говорил: «Россия нуждается в капиталах так же, как Сахара в воде».
Предложение российского предпринимателя Лемана заинтересовало англичан. Они направили своих инженеров и геологов в Урало-Эмбинский район и, убедившись в его богатых перспективах, купили у Лемана право на нефтяные концессии.
29 апреля 1911 г. из скважины № 3 в урочище Доссор ударил мощный фонтан. Струя нефти поднялась на высоту 20-25 м. Качество её оказалось очень хорошим, содержание керосина превышало 70 процентов. Так было положено начало крупной промышленной добыче на Эмбе
Объяснение:
ответ
Для водних режимів річок характерні такі основні фази:
- водопілля – відносно тривале і значне збільшення кількості води в річці, яке повторюється в один і той же сезон кожного року і супроводжується підвищенням рівня. Вона викликається: 1) весняним таненням снігу на рівнинах, 2) літнім таненням снігу і льоду в горах, 3) зливовими дощами. Час настання і тривалість повені залежить від природних умов території (помірний пояс – весна, арктичний – літо, гори – весна і літо, Середземномор’я - зима). На деяких річках, за час повені об’єм стоку досягає близько 90% річного.
Різновидністю водопіль є ПОВІНЬ – дуже високе водопілля, яке призводить до затоплення значних площ у долинах річок.
- межень – найнижчий рівень води в річці при переважанні підземного живлення. Межень буває: літня (виникає в результаті високої інфільтраційної здатності ґрунтів і сильного випаровування) і зимова (наслідок відсутності поверхневого живлення); стійка (степові рівнинні річки) і нестійка (переривчаста)-(гірські річки); за часом - тривала і коротка; за водністю – висока та низька.
- паводок – відносно швидке і короткочасне підняття рівня і збільшення витрати води в річці. Паводки відрізняються від водопіль неперіодичністю настання. Вони зумовлюються надходженням в річку талих і дощових вод, а також пропусками води з водосховищ (Дніпро в районі Канева). Висота паводкової води залежить від інтенсивності дощу або танення снігу.
За часом настання паводки бувають: зимові, осінні (найменш чітко виражені), літні та цілорічні. За місцем походження води, що викликала паводок: місцеві (завдяки дощам, що випали в районі виникнення паводка) і транзитні (верхові)-(завдяки дощам, що випали вище за течією).
Объяснение: Надеюсь инфа чем-то