ответ г) Объяснение:Територія України характеризується складною диференціацією фізико-географічних умов. Геологічна будова і рельєф, клімат, води, ґрунти, рослинність і тваринний світ, перебуваючи в складному взаємозв'язку і взаємодії, утворюють природно-територіальні комплекси різного рангу. В основу фізико-географічного районування покладено ландшафтно-генетичний принцип, суть якого полягає в тому, що природно — територіальні комплекси та їх межі виявляють всебічним аналізом взаємозв'язку і взаємодії основних ландшафтостворюючих факторів — сонячної радіації і внутрішньої енергії Землі, процесів, що відбуваються в літосфері, гідросфері, атмосфері та біосфері, а також природних компонентів — літогенної основи, земної поверхні, повітря, поверхневих і підземних вод, ґрунтів і біоти (рослинність і тваринний світ).
В межах України по спільності морфоструктурних рис виділяють два класи ландшафтів: рівнинні і гірські.
Основні риси ландшафтної структури території України визначаються її розташуванням переважно в помірному поясі. Лише для південного берега Криму характерні риси субтропічного поясу. Територія України займає південно-західну частину Східноєвропейської фізико-географічної країни, частини Карпатської і Кримську гірські фізико-геогр. країни. У межах Східноєвропейської фізико-географічної країни на тер. республіки по переважанню певних типів і підтипів ландшафтів виділяють три фізико-геогр. зони. За ступенем континентальності клімату, загальним характером рельєфу і історії формування геолого-геоморфологічної основи природних комплексів зони ділять на провінції. У провінціях виділяють фізико-географічні області (по положенню в межах значних оротектонічних елементів); області — у зв'язку з місцевими відмінностями в характері прояву інтенсивності і спрямованості сучасних природних процесів — ділять на фізико-географічні райони.
Урал – ведущий центр по производству черных металлов. Он обладает крупными запасами железных руд (15% от общероссийских запасов), но богатые месторождения уже выработаны. Среднее содержание железа в руде крупнейшего месторождения Урала – Качканарского – 17%. Собственной руды Уралу давно не хватает, и 2/3 ее завозится из Казахстана (Соколовско-Сарбайское месторождение) и Курской магнитной аномалии (КМА). Коксующийся уголь сюда везут из Кузбасса. Исторически на базе некогда богатейших уральских месторождений возникло несколько десятков металлургических заводов разной величины. Многие из них существуют и поныне. Но основная часть металла (80%) производится на четырех крупнейших предприятиях, расположенных в Нижнем Тагиле, Магнитогорске, Челябинске и Новотроицке. Уральские предприятия очень старые и нуждаются в реконструкции. Они производят металл низкого качества, сильно загрязняют окружающую среду.
Европейский центр по масштабам производства уступает Уралу, но здесь находятся основные запасы железных руд страны (2/3). Руда высокого качества (45%) добывается преимущественно открытым Основные запасы почти целиком сконцентрированы в Курской магнитной аномалии (КМА) – крупнейшем в мире месторождении. Кроме того, здесь много металлолома, однако весь необходимый уголь завозится с Украины (Донбасс). Крупные центры металлургии – Липецк, Старый Оскол. В Старом Осколе действует предприятие, на котором металл производится по принципиально новой технологии (бездоменной).
Европейский Север по величине производства почти сравнялся с Центром. Железная руда добывается на Кольском полуострове и в Карелии (Костомукша), коксующиеся угли — в Печерском бассейне. Главный центр металлургии – Череповец (завод «Северсталь»).
Сибирь. Сибирская металлургия развивается на угле Кузнецкого бассейна и месторождениях железной руды Приангарья и Горной Шории. Их используют для металлургических предприятий в Новокузнецке.
Объяснение: