2. Структура географічної науки
Ще в античні часи в географії проявились два напрями: землезнавство і країнознавство. А найважливішою справою географії протягом століть було складання та уточнення карт.
Географія – це система природничих (фізико-географічних) і суспільних (економіко-географічних) наук, що вивчають географічну оболонку Землі, природні і виробничі територіальні комплекси, їх компоненти і взаємозв'язок між ними. Є й інші визначення географії. Наприклад, географія вивчає географічну оболонку Землі в процесі її антропогенної еволюції.
Зародившись ще в античні часи, географія розвивалась, міцніла, диференціювалась. Вона знала і періоди блискучих досягнень і часи застою.
Сучасна географія – це система наук. За влучним висловом Ю.Г.Саушкіна (1980) географічна наука – могутній стовбур з багатством гілок, що утворюють пишну крону, таке дерево життєстійке, але якщо відімруть гілки і географічна наука не буде мати галузей, що диференціювались, то і стовбур (єдина географія) засохне; якщо замість могутнього дерева те ж місце займуть невеликі деревця і кущі, що утворюють чагарник (геоморфологія, кліматологія, економічна географія і т.д.), то такий чагарник не замінить гіллястого дерева, приречений на поступове виродження. Отже географія єдина. Її не можна розривати на частини, відносячи фізичну географію до природничих, а економічну і соціальну – до суспільних наук. Ідеї єдиної географії закладені ще М.М.Баранським розвивались В.О.Анучиним та іншими. Більшість вчених сходяться на тому, що географія не є ні суспільною ні природничою наукою. Географічна наука намагається досліджувати зв'язки явищ та процесів у просторі і часі, їх інтерпретації.
На сьогодні географія утворює систему, куди ввійшли самостійні науки: фізична географія, економічна і соціальна географія, картографія, медична географія, військова географія.
Фізична географія поділяється на такі частини наук: загальне землезнавство, ландшафтознавство, регіональна фізична географія.
Економічна і соціальна географія поділяється на такі частини: загальна економічна і соціальна географія, політична географія, регіональна політична і економічна географія. Деякі з цих частин наук поділяються на окремі галузеві науки. Так, загальне землезнавство і регіональна фізична географія поділяються на: геоморфологію, метеорологію, кліматологію, гідрологію суші, географію грунтів, географію рослин, зоогеографію.
Загальна економічна і соціальна географія і регіональна економічна і соціальна географія поділяються на: географію населених пунктів, географію сільського господарства або окремих його галузей, географію транспорту. Крім наук географічних розвиваються і такі, що виникли на стику географії та інших наук, наприклад, геоморфологія, біогеографія та ін.
Об'єктом вивчення фізичної географії є географічна оболонка, а предметом вивчення – взаємозв'язки між окремими компонентами географічної оболонки Землі.
Географічна оболонка – це матеріальна система, що складається з функціонально взаємозв'язаних між собою окремих оболонок тобто літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери. Основні властивості географічної оболонки – цілісність, ритмічність, зональність.
Предметом вивчення економічної географії є територіальні системи продуктивних сил, територіальні системи сфер обслуговування, науки і культури. До першої групи систем входять, наприклад, країни, економічні райони, системи розселення, міста, транспортні системи та вузли. Економіко-географічні дослідження вимагають історико-просторового підходу, вивчення зв'язків і явищ. При розгляді територіальних соціально-економічних систем необхідний зв'язок із географічним середовищем, знання перспектив розвитку систем, прогноз. Економічна географія тісно пов'язана з історією, економікою, філософією, технікою, соціологією та іншими науками. Отже, економічна географія хоч і має свій об'єкт і методи досліджень не може успішно розвиватись без взаємозв'язків з іншими науками, насамперед географічними
Как замечательно на прогулке в зимнем лесу!
Все вокруг белое, покрытое пушистым, мягким снегом. На ветвях деревьев, особенно на широких лапах елей, лежат кучи снега, похожие на шапки. Все ветви склонились под тяжестью снега. Когда снег падает с дерева, ветка распрямляется.
Небо чистое, голубое. На солнце снег сверкает, переливается и играет всеми цветами радуги, даже смотреть больно на эту роскошь.
Мороз. Скрипит и хрустит под ногами. Если взять в руки немного снега и внимательно рассмотреть, то каждая снежинка – как произведение искусства, будто некий сказочный мастер-ювелир сделал эти крохотные ажурные звездочки.
Деревья покрыты не только снегом, на ветвях – иней и изморозь.
В лесу очень тихо, кажется, что все спят под белоснежным одеялом. В морозном воздухе звуки разносятся очень быстро и раздаются на далекое расстояние. Вот Ворон каркнул, вот еще какая зимняя птичка подала голос. А это синица чирикает. Насыплю им хлеба и муки, им трудно находить пищу зимой.
Нет, не все заснули. Вот и чьи-то следы на снегу. Кто тут бегал? Может, заяц в белой зимней полушубке от рыжей красавицы-лисицы или от серого изголодавшегося волка.
Солнце зимой садится рано. Вот уже розовеет снег на шляпках елок, а белые березки сами становятся золотисто-Розовыми. Сначала голубые, а потом синие и фиолетовые тени ложатся на снег между деревьев. Небо краснеет на западе, а с востока идет тьма, даже тоненький серпок месяца уже можно увидеть. Вечереет, холодно. Возвращаемся домой, по своим следам идем назад по хрустящему снегу. Вышли из леса, оглянулись – а он уже черный на синем снежном ковре. (МНЕ ТОЖЕ ЗАДАЛИ но у нас учительница тупая и поставила 5