легка промисловість - сукупність галузей промисловості, що виробляють головним чином товари масового народного вжитку з різних видів сировини. основні галузі - це текстильна (бавовняна, льняна, вовняна, шовкова, трикотажна тощо), швейна, шкіряна, хутряна, взуттєва, галантерейна. підприємства легкої промисловості широко розповсюджені, але їхня спеціалізація дуже неоднорідна і залежить від наявності сировини та потреб населення.
провідне місце посідає текстильна промисловість, яка виробляє різноманітні тканини (лат. textile - тканина, матерія). наприкінці xx ст. текстильна промисловість зазнала істотних структурних, галузевих і територіальних зрушень. вони були зумовлені цілою низкою чинників - сировинного, технологічного, трудового, споживчого і особливо екологічного характеру. ще в середині xx ст. у сировині явно переважали натуральні волокна, але тепер це здебільшого хімічні волокна. як наслідок, відбулися територіальні зрушення виробництв у бік хімічних комбінатів і машинобудівних заводів, які виробляють відповідне текстильне устаткування. до того ж деякі індустріально розвинуті країни західної європи відмовилися від розвитку на своїй території сировиноємних стадій текстильного виробництва ("на користь" слаборозвинутих країн).
серед регіонів за випуском усіляких тканин лідирує азія (понад 40 % світового випуску). а серед країн провідні позиції з випуску тканин мають китай, гонконг, сша, південна корея, тайвань, індія тощо. економічно розвинуті країни зазвичай мають також і потужну швейну промисловість. прикладом є сша, італія, німеччина, франція, велика британія, японія. проте великі швейні виробництва мають і країни, що розвиваються, - китай, індія, індонезія, в'єтнам. зважаючи на наявність тут дешевої робочої сили, чимало західних фірм перенесли свої виробництва з америки і європи саме сюди. слід зазначити, що китай посідає перше місце у світі за експортом одягу, обійшовши всі країни єс.
Темпы роста японской экономики были одними из самых высоких во второй половине XX в. В стране в значительной степени осуществлена качественная перестройка экономики. Япония находится на постиндустриальном этапе развития, для которого характерна высокоразвитая промышленность, но ведущей сферой является непроизводственный сектор (сфера услуг, финансы).
Хотя Япония бедна природными ресурсами и импортирует сырье для большинства отраслей промышленности, по выпуску продукции многих отраслей она занимает 1 -2 место в мире. Промышленность в основном концентрируется в пределах тихоокеанского промышленного пояса.
Электроэнергетика в основном использует импортное сырье. В структуре сырьевой базы лидирует нефть, растет доля природного газа, гидроэнергетики и атомной энергетики, сокращается доля угля.
В электроэнергетике 60 % мощности приходится на ТЭС и 28 % — на АЭС.
ГЭС располагаются каскадами на горных реках. По выработке гидроэлектроэнергии Япония занимает 5 место в мире. В Японии, бедной ресурсами, активно ведутся разработки альтернативных источников энергии.
Черная металлургия. По объему выплавки стали страна занимает I место в мире. Доля Японии на мировом рынке черной металлургии — 23 %.
Крупнейшие центры, работающие ныне почти полностью на привозном сырье и топливе, расположены вблизи Осаки, Токио, в Фудзияма.
Цветная металлургия. Вследствие вредного влияния на окружающую среду сокращается первичная выплавка цветных металлов, но заводы расположены во всех крупных промышленных центрах.
Машиностроение. Дает 40 % продукции промышленного производства. Главными подотраслями среди множества развитых в Японии являются электроника и электротехника, радиопромышленность и транспортное машиностроение.
Япония прочно занимает I место в мире по судостроению, специализируется на строительстве крупнотоннажных танкеров и сухогрузов. Главные центры судостроения и судоремонта находятся в крупнейших портах (Йокогана, Нагосаки)