:Півні́чна Аме́рика — материк (континент) у Західній півкулі, північна частина частини світу Америки. Повністю розташований у північній півкулі та майже повністю — у західній[1].
На півночі омивається Північним Льодовитим океаном, на сході — Атлантичним океаном, на заході — Тихим океаном, на півдні — Карибським морем; також на півдні з'єднується Панамським перешийком з Південною Америкою. Загальна площа 24 709 000 км², що становить близько 4,8 % площі планети або 16,5 % площі її суші.
Північна Америка є третім за величиною і кількістю населення континентом після Євразії та Африки[2].
З урахуванням прилеглих островів (в основному — Карибського басейну) Північна Америка складається з 23 країн, в яких станом на 2013 рік мешкало близько 565 млн осіб, що становило 7,5 % усього світового населення.
У Північній Америці проживає 8 % населення світу, переважно європеоїдної раси, а також негроїдної і монголоїдної (індіанці).
Розміщення населення у Північній Америці залежить від історичного часу заселення конкретної території. Найгустіше населені Бермудські острови і північно-східне узбережжя континенту (своєрідний плацдарм для мігрантів з Європи). Основна кількість населення США і Канади (130 млн осіб) зосереджена між атлантичним узбережжям та меридіаном 85° з. д., у вузькій смузі державного кордону між двома країнами, між Великими озерами та річками Міссісіпі й Огайо[18]. Суворі кліматичні умови завадили широкому заселенню просторів на крайній півночі континенту. Центральна Америка особливо густо заселена на Антильських островах (Ямайка — 200 осіб/км²; Тринідад і Тобаго, Барбадос — 580 осіб/км²)[18]. Найменш заселені пустельні регіони північно-західної частини Мексики (пустеля Сонора)[18].
Три чверті населення Північної Америки проживає в містах.
Почти все растительные зоны Африки представлены в Эфиопии — от альпийских, высокогорных лугов до тропических пустынь, от вечнозеленых дождевых лесов до солончаково-галечных пустынь. Богат и видовой состав растительности — около 10 тысяч видов. Особенно разнообразна флора средневысотного пояса — война-дега, где нередко соседствуют виды, типичные и для поясов колла и дега. Леса, еще в конце века покрывавшие обширные пространства в горных районах, сильно сведены. Они занимают ныне всего около 4% территории страны, главным образом на юго-западе. Верхняя граница леса проходит на высоте 3000—3500 м. Горные леса разнообразны по видовому составу. Типичны для центральных районов плато леса хвойного дерева — тыда, дающего прочную, красноватую древесину. Ниже этих лесов обычно располагаются леса родственного тису дерева зыгбы. Обширные заросли вереска, акаций, дикой оливы, хагении — коссо, шиповника часто встречаются в зоне дега. Однако большая часть этого пояса — горные пастбища, каменистые степи. Для альпийского пояса характерны гигантская лобелия, выбрасывающая цветоножку на 4—5 м, и сенеция.
На влажном юго-западе сохранились почти нетронутыми массивы вечнозеленых влажных тропических многоярусных лесов. Около половины территории страны занимают саванны разного типа, полупустыни и пустыни.