Путешествия европейцев Древнего мира и Средних веков были ограничены их технологиями: они не знали компаса, навигации, надежной картографии, и путешествия совершались практически наугад; не было у них и знаний о строительстве надежных океанических кораблей. Поэтому в Древнем мире мореплаватели не уходили на запад дальше Западной Атлантики и Канарских островов; Гибралтарский пролив считался для них своего рода краем света, а расположенные за ним Канары - экзотическими дальними берегами.
Достаточно далеко древние мореплаватели ушли на Восток, до восточного побережья Чёрного моря; греки знали о существовании Грузии, называя её Колхидой, и именно там, согласно греческой мифологии, находилось легендарное золотое руно. Путешествий вглубь континента древние практически не предпринимали, за одним исключением: армия Александра Македонского отправилась в поход на восток, дошла до Средней Азии и границ Индии, но завоевать эти земли не смогла, и постоянного присутствия греков в этих землях позднее не было.
Южной границей древнего мира была Нубия (современный Судан), с которой контактировали еще древние египтяне. Земли южнее Нубии считались легендарными, и о них было мало что известно.
В Средние Века было совершено несколько более дальних путешествий. В исследовании океана отличились викинги, которые совершили плавания к берегам Исландии, Гренландии и даже Канады. В Исландии и Гренландии скандинавы закрепились, но постоянных колоний в Новом Свете установлено не было. Прибавились и знания о Востоке благодаря тому, что в Средние века функционировал знаменитый Великий Шелковый путь, по которому купцы и торговцы совершали сухопутные путешествия до самого Китая. Благодаря этому европейцы узнали о существовании Китая и Индии, а итальянец Марко Поло посетил и сам Китай. Русский же путешественник Афанасий Никитин совершил путешествие в Индию. Что же до Африки, то земли за Суданом оставались легендарными, и народная мифология размещала там страну сказочного короля-священника Пресвитера Иоанна, где царит благодать.
Економічна активність — це прагнення працездатної людини застосувати на практиці наявні у неї здібності до праці, знання та досвід за винагороду в грошовій або іншій формі. Реалізація цього прагнення виявляється у зайнятості людини економічною діяльністю. Нереалізація його виявляється у безробітті.
Для оцінки реальних обсягів та зміни економічної активності, зайнятості та безробіття населення органами державної статистики в Україні з 1995 р. проводяться щорічні, а з 1999 р. — щоквартальні обстеження домашніх господарств з питань економічної активності за методикою, рекомендованою Міжнародною організацією праці1.
Міжнародною організацією праці рекомендована система класифікації, відповідно до якої населення віком від 15 до 70 років поділяється на економічно активне і економічно неактивне (рис. 3.1).
Економічно активне населення, або робоча сила, відповідно до методики МОП, — це населення обох статей віком від 15 до 70 років включно, яке протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили на ринку праці. Кількісно економічно активне населення складається з чисельності зайнятих економічною діяльністю і чисельності безробітних, до яких за цією методикою належать чітко визначені групи людей.
Зайняті економічною діяльністю — це особи у віці 15—70 років, які:
· працювали вподовж обстежуваного тижня хоча б 1 годину за наймом за винагороду в грошовому або натуральному виразі; працювали індивідуально (самостійно) на власному (сімейному) підприємстві або в окремих громадян;
· працювали впродовж 30 годин на тиждень безоплатно на підприємстві, у бізнесі, що належить будь-кому з членів домогоспо-дарства або в особистому селянському господарстві з метою реалізації продукції, що вироблена внаслідок цієї діяльності;
Безробітні, за визначенням МОП — це особи у віці 15—70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють три умови:
а) не мають роботи (прибуткового заняття);
б) активно шукають роботу або намагаються організувати власну справу, тобто протягом останніх 4 тижнів, що передували обстеженню, робили
конкретні кроки з метою знайти оплачувану роботу за наймом чи на власному підприємстві;
в) готові приступити до роботи протягом наступних двох тижнів. До категорії безробітних належать також особи, які не шукають
роботу через те, що вже її знайшли і готуються до неї приступити через деякий час, але на даний момент ще не працюють, а також ті, що навчаються за направленнями державної служби зайнятості населення.
Економічно неактивне населення за методикою МОП — це особи у віці 15—70 років, які не можуть бути класифіковані як зайняті або безробітні. До цієї категорії належать:
· учні, студенти, слухачі, курсанти денної форми навчання;
· особи, що одержують пенсії за віком або на пільгових умовах;
· особи, що одержують пенсії за інвалідністю;
· особи, які зайняті в домашньому господарстві, вихованням дітей та доглядом за хворими
Объяснение: