Велике значення для формування рельєфу Євразії мають зовнішні чинники. У кайнозойську еру загальне підняття суходолу і похолодання клімату Землі призвели до виникнення потужного материкового зледеніння. Центрами його в Євразії були Скандинавський півострів, Північний Урал і Таймир. Звідси льодовик на південь, досягнувши на Східноєвропейській рівнині широти Дніпропетровська.
Рухаючись, льодовик істотно змінював поверхню суходолу. Немов величезний бульдозер, він вирівняв міцні скелі та згладив верхні шари пухких порід, утворюючи водночас глибокі вузькі морські затоки, безліч річкових долин й озерних улоговин тощо. Відшліфовані уламки гірських порід - валуни - виносилися із центрів зледеніння далеко на південь. Там, де льодовик танув, накопичувалися льодовикові відклади. Із суміші валунів, глини й піску утворилися велетенські горби, пасма гір і цілі рівнини. Талі води виносили значні маси піску, вирівнювали поверхню і формували плоскі піщані рівнини - полісся.
Подробнее - на -
Итак, что такое материки Земли, сколько их и как они называются? С геологической точки зрения, материки – это колоссального размера части твердой поверхности земного шара, окруженные со всех сторон морями и океанами (в русском языке с этим термином имеет схожий смысл слово «континент»). Материками называют Евразию, Америку Северную, Америку Южную, Африку, Австралию и Антарктиду – таким образом, их шесть.
Есть и другая система разделения мировой суши: по частям света. Это понятие подразумевает материки (или их части) в совокупности с близкими к ним островами. К частям света относят Европу, Азию, Америку (Северную и Южную), Африку, Австралию с Океанией, Антарктиду – то есть, их тоже шесть. В основе данного подхода лежат физико-географические и историко-культурные принципы.
Все материки нашей планеты имеют уникальные характеристики и природные объекты, о чем и будет подробнее сказано ниже.