Осадков выпадает от 700 мм на западе до 300 мм в восточной части Средней Сибири и более 600 мм на склонах гор.
Объяснение:
Средняя температура июля не ниже +10°С (обычно более +12°С) на севере и около +18°С на юге. Длительность безморозного периода на севере 75-90 дней, на юге -100-120 дней. Осадков выпадает от 700 мм на западе до 300 мм в восточной части Средней Сибири и более 600 мм на склонах гор. Увлажнение избыточное. Зимние осадки в основном выпадают в твердом виде. Снежный покров устойчивый. Его мощность 40-90 см, а продолжительность существования от 150 дней на западе зоны до 240 – на востоке. Максимум осадков приходится на лето. Превышение количества осадков над испарением обеспечивает значительный поверхностный сток, а при слабой дренированности поверхности - ее заболачивание. В Западной Сибири к северу от Сургута, а к востоку от Енисея – повсеместно, рас многолетняя мерзлота с характерными для нее криогенными процессами и формами рельефа. Широко развиты солифлюкция, пучение грунтов и термокарст, а вместе с ними натечные террасы на склонах, бугры пучения, котловины и западины, занятые мелководными озерами или болотами. Из-за обилия воды ведущими рельефообразующими процессами в таежной зоне являются флювиальные процессы, которые по-разному появляются на относительно приподнятых участках, где преобладает эрозия, и на сниженных участках, где более характерна аккумуляции. На участках рас многолетнемерзлых пород, проявляется термоэрозия, а в малых реках зимой при отсутствии подземного питания сток прекращается совсем. Для таежной зоны характерно наличие проточных озер. Как следствие, у рек, протекающих через озера, слабо выражены весеннее половодье, летняя и зимняя межень. На равнинных, слабо дренированных участках тайга сильно заболочена. Болота занимают более половины площади таежной зоны в пределах Западно-Сибирской равнины и до 30% площади восточноевропейского сектора таежной зоны. Много болот и заболоченных земель и к востоку от Енисея. Таким образом, болота – такая же неотъемлемая часть таежной зоны, как и хвойные леса.
Рослинництво України: технічні та кормові культури, овочівництво, плодівництво
Виробництво технічних культур
Провідною технічною культурою в Україні були цукрові буряки, під якими на початку 90-х було зайнято 44% площі, відведеної під технічні культури (зараз 27%). Цукрові буряки потребують родючих грунтів, багато сонячних і теплих днів, значної кількості води. Тому основним районом їх вирощування є Лісостеп (понад 85% виробництва цукрових буряків), а також прилеглі до нього райони Степу і Полісся. Соняшник — світлолюбна, посухостійка, що потребує високих температур і родючих грунтів, культура. Найкращі умови для його вирощування є в степовій і частково лісостеповій зонах країни. На посіви соняшнику припадає 40% усієї площі, відведеної під технічні культури. З інших олійних культур вирощують ріпак (на Поліссі і в Лісостепу) і льон-кудряш, арахіс, рицину й сою (у Степу).
Основною волокнистою культурою у нашій країні є льон-довгунець, який потребує вологого неспекотного літа, довгого дня. Він добре росте на родючих суглинистих і підзолистих грунтах у Поліссі та передгір'ях Карпат. Дуже скоротилися площі давньої волокнистої культури — коноплі. Менш теплолюбні її сорти вирощують на сході Полісся і в Придніпров'ї. Південні сорти коноплі, переважно на насіння, вирощують у Миколаївській та Одеській областях.Лікарські та ефіроолійні культури вирощують в основному на Правобережжі Лісостепу та Криму. З інших технічних культур важливе значення в Україні мають хміль, тютюн, махорка. Хміль дає цінну сировину — шишки, які використовуються в пивоварній, дріжджевій, хлібопекарській галузях промисловості. Найкращими грунтами для нього є сірі лісові грунти, а тому вирощують хміль у Житомирській області (70%) та в інших районах Полісся. Тютюн — технічна теплолюбна культура, листя якої використовують для виробництва цигарок. Вирощують його в Криму, Придніпров'ї та на Закарпатті.