Існуючі на сьогодні джерела енергії поділяють на традиційні та альтернативні. До традиційних відносять корисні копалини – нафту, газ, вугілля. Їх найбільший недолік полягає в тому, що це – невідновлювані ресурси. У цьому полягає перший фактор, що мотивує визнати необхідність використання інших енергоносіїв. Рано чи пізно навіть найбагатші родовища вичерпають себе, тому пошук нових варіантів отримання енергії стає з кожним роком більш актуальним.
Другим фактором, а за значимістю, можливо, і першим, є вплив на екологію планети. Викиди парникових газів, які утворюються при спалюванні корисних копалин, порушують кліматичний баланс. Наслідки зміни клімату в останнє десятиліття стають все відчутнішими. Проливні дощі й урагани, сніг посеред весни, періоди тривалої посухи, повені, торнадо й інші природні явища виникають все частіше, і керувати ними ми не можемо. Єдиний доступний людям б знизити темпи зміни клімату – це перехід на більш екологічно чисті джерела енергії, до яких належать відновлювані, або альтернативні: сонце, вітер, вода, біогаз та інші.
Альтернативна енергетика
Виходом із ситуації перманентної нафтогазової кризи (а в ній ми не раз опинялися за період незалежності України) є використання альтернативних видів енергії.
Альтернативні джерела енергії – це природні явища, які шляхом перетворення в спеціальних установках перетворюються в теплову або електричну енергію. До них відносять:
сонячне електромагнітне випромінювання;
кінетичну енергію руху повітряних мас (вітер);
кінетичну енергію водного потоку (річки);
енергію морських припливів і відливів;
теплову енергію гарячих джерел.
До альтернативної енергетики відносять також отримання тепла в процесі спалювання відновлюваного палива – біогазу, біоетанолу, паливних пелет та ін.
Розглянемо плюси і мінуси альтернативних видів енергії.
Сонячна енергетика
Сонячні електростанції та сонячні колектори використовують енергію світлового потоку, яка природним шляхом потрапляє на фотоелементи й перетворюється в електричну енергію, або теплову енергію для нагрівання рідини (води). Головний плюс – екологічність і повна відсутність шкідливих викидів в атмосферу. Основний недолік – нерівномірність одержуваної потужності протягом доби або інших тимчасових періодів. Вночі, в похмуру або дощову погоду вироблення електроенергії припиняється. У ясні погожі дні кількість виробленої електроенергії перевищує потреби енергоспоживачів, тому виникає необхідність в акумуляторах. Їх ціна значно підвищує собівартість виробленого кВт/год.
Вітрова енергетика
Альтернативна енергія вітру використовується людством здавна, прикладом чого є вітряки. Їх сучасний прообраз – вітрова енергетична установка – використовує перетворення кінетичної енергії рухомих повітряних мас в електричну енергію. Кілька десятків вітрогенераторів, об’єднані в одну мережу, утворюють вітрову електростанцію.
Це один з найбільш дешевих видів альтернативної енергетики. Його великим недоліком є наявність шуму, виробленого вітрової установкою. Побічним негативним ефектом можна також вважати загибель перелітних птахів, які потрапляють в лопаті генератора.
Гідроенергетика
Рухомий водяний потік як альтернативне джерело енергії використовується в декількох видах генераторів. Одні з них встановлюються на річках і працюють за рахунок природної течії (міні – ГЕС), інші “налаштовані” на роботу з океанічними або морськими приливами, треті – знімають “пінку на гребені хвилі”, тобто працюють на енергії морських хвиль. Останній тип поки знаходиться в процесі випробувань, а перші два давно пройшли етап тестування і працюють.
Плюсом гідроенергетики є екологічна чистота, недоліком – висока вартість обладнання і обмеженість можливих місць установки.
Біопаливо як альтернативне джерело енергії
Під біопаливом розуміють будь-який вид палива, що отримується з рослинної сировини, відходів тваринництва, органічних відходів промисловості та життєдіяльності людини. Звичайні дрова теж є біопаливом, відновлюваним джерелом теплової енергії. Щоправда, на відновлення його запасів буде потрібно кілька десятків років.
У промисловому виробництві біопаливо як альтернативного виду енергії використовують як спеціально вирощувані культури, так і відходи сільськогосподарського виробництва.
До числа відомих на сьогодні видів біопалива відносять:
паливні пелети і брикети;
біоетанол, біобензин і біодизель;
біогаз.
Для виробництва твердих видів біопалива використовують відходи деревообробної промисловості, а також спеціально вирощується сировина – енергетична деревина. Плюсом в даному випадку є відносна дешевизна одержуваного продукту, мінусом – досить тривалий термін відновлення / вирощування вихідної сировини.
Виробництво рідких видів біопалива засноване на переробці сільськогосподарських культур і тваринних жирів. У різних країнах використовують різні види рослинності: цукрову тростину, рапс, сою, кукурудзу тощо.
Объяснение:
...
1) Океа́ния — географический регион мира, состоящий преимущественно из сотен небольших островов в центральной и западной частях Тихого океана.
2) Большая часть островов Океании находится в широтах тропических и умеренных.
3) Географическое положение, размеры и рельеф островов тесно связаны с их происхождением. По генезису острова Океании относятся к четырем основным типам: материковые, вулканические, биогенные и геосинклинальные, которые возникают в зонах контакта литосферной плиты, — островные дуги.
Материковые острова — самые значительные по площади (Новая Зеландия, Новая Гвинея). Горные хребты на них сочетаются с обширными низменными равнинами и плато. Гавайские острова являются типичным примером островов вулканического происхождения. Коралловые рифы и атоллы имеют биогенное происхождение. Атоллы представляют собой плоские, невысокие кольцеобразные острова с лагуной посередине, имеющей сообщение с океаном. Таковы, например, острова Центральной Полинезии (архипелаг Туамоту — самое грандиозное в мире скопление атоллов). Геосинклинальные островные дуги лежат в западной части Океании. Рельеф островов этого типа — сочетание гор и равнин. Таков, например, остров Новая Каледония, вытянутый более чем на 400 км.
4) На территории Океании рек и озёр очень мало или вовсе нет на вулканических и коралловых островах. В восточной Океании атмосферная влага просачивается в пористые базальты и известняки. Питание рек главным образом дождевое, только некоторые горные реки Новой Гвинеи и Новой Зеландии имеют дополнительное снеговое и ледниковое питание.
5) Большой вклад в изучение природы и населения Океании внес Н. Н. Миклухо-Маклай. Он не только изучал жизнь и быт народов острова Новая Гвинея, но и составил интересные описания берегов тропического моря.
6) 1-Б, 2-А, 3-В
Объяснение:
Китай має багато різноманітних ландшафтів. Гори і плато переважають на заході, а низини — на сході і південному сході. В результаті цього, основні річки течуть з заходу на схід, включаючи великі річки Хуанхе, Янцзи, Амур, а деякі — на південь (Річка Перлин, Меконг, Брахмапутра). Більшість річок Китаю впадають у Тихий океан.
На сході, вздовж узбережжя Жовтого і Східно-китайського морів знаходяться алювіальні рівнини, які щільно заселені. На півночі, на краю плато Внутрішньої Монголії можна побачити трав'янистий степ. Південь Китаю вкритий пагорбами і невеликими горами. У центрально-східній частині розташовані дельти Хуанхе та Янцзи. Більшість орних земель розташовані вздовж цих річок. Південна провінція Юннань є частиною так званого субрегіону «Великий Меконг», до якого входять М'янма, Лаос, Таїланд, Камбоджа і В'єтнам.
Західна частина Китаю має на півночі велику алювіальну рівнину, а на півдні вапнякове плоскогір'я пересічене пагорбами середньої величини. Там само розташовані Гімалаї, з найвищою горою світу Еверестом. Північний захід вкритий пустелями такими як Такла-Макан і пустеля Гобі, які постійно розростаються. Впродовж тисячоліть гори провінції Юннань слугують природним кордоном, який відокремлює Китай від М'янми, Лаосу та В'єтнаму
Клімат Китаю різноманітний. Північна зона, яка включає Пекін, особлива дуже холодними зимами. Центральна зона, яка включає Шанхай, є помірною. Південна зона, яка включає Гуанчжоу, характерна субтропічним кліматом.
Гарних вам оцінок!
Объяснение: