На земній кулі залежно від розподілу сонячного тепла й основних типів повітряних мас за класифікацією радянського кліматолога Алісова Бориса Павловича виділяють 7 основних і 6 перехідних кліматичних поясів. В області екватора розташований екваторіальний кліматичний пояс, біля північного і південного тропіків розташовані два тропічні пояси, у помірних широтах — два помірні, біля полюсів — полярні: арктичний і антарктичний. Назви поясів дані за їхнім географічним положенням. У кожному основному поясі клімат визначає насамперед повітряна маса. Між основними кліматичними поясами розташовані перехідні пояси: два субекваторіальні, два субтропічні, субарктичний і субантарктичний. Вони характеризуються зміною повітряних мас, які приходять із сусідніх основних кліматичних поясів залежно від сезонів року. Так, у північному субтропічному поясі влітку панують тропічні повітряні маси, а взимку — помірні.
Межі кліматичних поясів проходять загалом паралельно до екватора, однак місцями вони відхиляються від загального напряму. Це пояснюється тим, що на їхнє розміщення впливає не лише нагрів земної поверхні (що залежить насамперед від кута падіння сонячних променів), а й рельєф, океанічні течії, льодовики та інші кліматотворні чинники.
У межах кліматичних поясів розрізняють кліматичні області з різноманітними типами клімату.
1. почвенной эрозии (разрастание оврагов, вымывание плодородного слоя), снижению водности рек[2], а также к усилению парникового эффекта из-за выделения в атмосферу углерода в виде CO2, находившегося в биомассе леса.
2. Процесс уничтожения лесов приводит как к локальным, так и глобальным и климатическим изменениям
3.Влажные тропические леса являются наиболее богатыми экосистемами на планете (в них проживают до 80 % известных видов[21][22]), поэтому основной эффект от обезлесения заключается в уменьшении биологического разнообразия
4.Борьба с обезлесением является одним из направлений деятельности по охране окружающей среды и охране природы и производится:
на уровне международного права, например, Конвенция, принятая Конференцией ООН по окружающей среде и развитию, Рио-де-Жанейро, 3-14 июня 1992 года[66]
на государственном уровне
на уровне общественных организаций, вплоть до радикальных методов шипования деревьев
на уровне социального-бизнеса
Объяснение:
людина породжує екологічні проблеми світу