Объяснение:
Камерун – активный вулкан на побережье Гвинейского залива и самая высокая точка в Африке к югу от Западной Сахары. Гора является частью области повышенной вулканической активности, известной как Камерунская вулканическая линия. Помимо Камеруна, здесь находится вулкан Ньос, известный своим мощным извержением 1986 года. Склоны в нижней части горы покрыты тропическими лесами, а ближе к вершине представляют собой голые и пустынные откосы, частично запорошенные снегом.Со всех сторон склоны Камеруна покрыты шлаковыми конусами (их более сотни), сформированными из базальтовых и андезитовых пород. На южном фланге высится пик Этинде, также известный как «Маленькая гора Камерун». Вулкан считается самым активным в Западной Африке. Только в XX веке он извергался 8 раз. Его извержения носят взрывной характер стромболианского типа. Первое письменное упоминание о его вулканической деятельности можно найти в записях карфагенянина Ханно Навигатора, который наблюдал за его активностью еще в V веке до нашей эры.
Умеренные взрывные и эффузивные извержения случались на вулкане на протяжении всей его истории. В 1922 году на юго-западном фланге Камеруна произошло излитие лавы, достигшей атлантического побережья, а в 1999 году лава вытекала из отверстий южного фланга, при этом ее поток остановился всего в 200 м от берега. Последнее извержение датируется 2000 годом.
Восхождение на гору возможно по пешеходным тропам. Лучшее время для путешествия – зима, особенно декабрь, январь. Первым вершины Камеруна достиг британский ученый Ричард Фрэнсис Бертон, покоривший вулкан в 1861 году. Каждый год в феврале на горе проводятся так называемые «Гонки Надежды», в рамках которых тысячи альпинистов пытаются на скорость взобраться на пик вулкана. Первое мероприятие подобного рода состоялось еще в 1973 году. Долгое время его организатором была пивная компания Guinness, а с 2005 года обязанности по организации взяла на себя Федерация легкой атлетики Камеруна.
Після смерті Б.Хмельницького гетьманом, згідно з його заповітом (ще за життя гетьмана полковники принесли в цьому присягу), мав стати молодший син Юрій. Але він був надто молодий і недосвідчений для цієї посади. Полковники обирають на своїй раді гетьманом генерального писаря Івана Виговського (1657-1659) якого пізніше затверджують на козачій раді. Новий гетьман розпочав переговори з Річчю Посполитою. Стався розкол у козацькій верхівці. Проти Виговського виступили полтавський полковник Мартин Пушкар та кошовий отаман запорізьких козаків Яків Барабаш. У жорстокій міжусобиці І .Виговський за до татар розбив загони Барабаша й Пушкаря, самі вони загинули. У вересні 1658 р. у Гадячі був підписаний договір із польськими представниками, за яким Україна (в складі Брацлавського, Київського, Чернігівського воєводств) переходила під протекторат Речі Посполитої. При цьому Україна зберігала свій суд, грошову систему, військо. Унія скасовувалася, православні зрівнювалися у правах з католиками, засновувались два університети. Україна втрачала право проводити власну зовнішню політику, реєстр козаків скорочувався з 60 тис. осіб до 30 тисяч. Гадяцький трактат був ратифікований польським сеймом, проте його здійснити не вдалося. Народні маси були невдоволені свавіллям польських військ та не бажали повернення до минулих часів.Весною 1659 р. спалахнув конфлікт з Росією. 100-тисячна російська армія на чолі з князем Трубецьким вирушила на Україну. Під Конотопом козацькі війська під командуванням Виговського за до татар розгромили їх. Двоє воєвод потрапили до татарського полону. Україну продовжували роздирати внутрішні чвари. Полковник Іван Богун та кошовий атаман Іван Сірко не дали змоги Виговському скористатися цією перемогою. Січовиками на Запоріжжі гетьманом бую обрано Юрія Хмельницького (1659г 1663). Виговський був змушений зректися гетьманської булави та виїхати на територію Речі Посполитої де йому належало Барське староство (в 1664 р. він був розстріляний нібито за підбурювання населення проти польської влади). Ю.Хмельницький у Переяславі на переговорах з російськими представниками підписав угоду, яка обмежувала права України. У Києві, Ніжині, Переяславі Брацлаві та Умані розміщувались російські гарнізони з воєводами. Ю.Хмельницький не мав хисту до державної діяльності та перебував під сильним впливом більш старших та досвідченіших генеральних старшин і полковників. Уже в 1660 р. події, що блискавично розгортаютьс призводять до різких змін у політиці гетьмана. Триває війна з Польщею - російська армія була розбита польсько-татарськими військами під Чудновим. Ю.Хмельницький у цей час вичікував поблизу, в Слободи шах. Після Чуднівської битви він укладає з поляками Слободищенський трактат згідно зі статтями якого Україна розривала Переяславські статті й визнавала зверхність польського короля. "Руїна" Невдоволеними політикою Ю.Хмельницького були не лише прості козаки, але й багато полковників, які не хотіли миру з поляками. Зокрема, Яким Сомко (брат першої дружини Б.Хмельницького і дядько Юрія), Василь Золотаренко (брат третьої жінки Б .Хмельницького) теж претендували на гетьманську булаву. Вони вигнали польські загони з Лівобережжя та звернулися до царя за дозволом на обрання гетьмана. Проте Москва розраховувала на підпорядкування всієї України, а не тільки одного Лівобережжя, тому в дозволі було відмовлено. Лише після того, як Ю.Хмельницький зрікся булави, стали можливими вибори нового гетьмана.
Дуже багато, і в кожній країні є окремі раси людей. Думаю що до