Кроссворд «Материки и океаны»
По горизонтали:
1. Перешеек, соединяющий два материка;
3. Материк;
5. Самый крупный остров в мире;
6. Океан, омывающий четыре материка;
7. Океан, омывающий с востока наибольший материк;
8. Материк;
10.Острова в Тихом океане;
14. Большой остров на северо-западе Евразии
По вертикали:
2. Часть света;
4. Часть света наименьшая по площади;
9. Остров у берегов Африки;
11. Остров на севере Атлантики;
12. Самый большой материк на земном шаре;
13. Остров в Тихом океане, расположенный к северо-востоку от Австралии
Времена года
Зима. Ее предвестником является снег, выпавший на вершинах сопок. Постепенно белая пелена снега спускается все ниже и ниже к подножию и наконец зима вступает в свои права. Снег выпадает рано, и почти сразу же образуется устойчивый снежный покров. Это время года почти по всему полуострову длится около пяти месяцев, а на крайнем севере доходит и до семи. Если сравнить ее с зимой центральных районов Дальнего Востока, то она несколько мягче. В холодное время года на побережьях дуют ветры северных направлений, в центральных районах — вверх по долине.
Температурный режим в разных частях Камчатки неодинаков. Температура воздуха в этот период года бывает в среднем минус 20–30 °С на севере и около 6 °С — на юге.
Самый холодный месяц в долине реки Камчатки и на севере области — январь; на побережьях — февраль.
Камчатская зима многоснежна, отличается метелями. В предгорьях снег достигает почти 2,5 метра. На прибрежных участках, сопках и песчаных косах западного побережья его часто сдувает ветер и сносит в море, оголяя почву. В большинстве районов области снежный покров держится почти полгода.
В зимний период года менее пасмурно. Часты оттепели, нередко — во время пурги. Оттепели бывают на всей территории полуострова. Порой в январе или феврале температура воздуха поднимается до плюс 3–5 °С. Затем снова наступают морозы.
1) Бойки
2) Гуцули
3) Лемки
4)Литвини
5) Поліщуки
Объяснение:
1) Бойки - етнографічна група українського етносу, що розселена по обидва узбіччя середньої частини Українських Карпат. Виходячи з місцевих природних умов, бойки з давніх часів займалися скотарством (розведенням волів, овець) а в новіших часах - землеробством (вирощуванням вівса, картоплі) та скотарством молочного напрямку. До додаткових занять бойків належали роботи на лісорозробках, нафтових промислах, збирання та збут ягід і грибів, розведення в окремих місцях садів. Торговельний шлях, що проходив через Бойківщину, спонукав окремих із бойків до торгівлі спочатку сіллю, а згодом овочами. Торгували вони в містах Галичини, Волині, в Будапешті, Бухаресті, Петербурзі, Франції.
2) Гуцули як етнографічна група, мають свою гуцульську говірку, виділяються красивим гуцульським одягом, своєрідною народною архітектурою, звичаями, традиціями, багатим розмаїтим фольклором, широким розвитком народних ремесел. Основним їх заняттям завжди було скотарство, для якого тут були найсприятливіші умови. Землеробство велося на примітивному рівні (вирощування картоплі, кукурудзи, ячменю, льону, вівса, жита). Дещо пізніше почався розвиток курортного господарства, з якого не могли скористатися гуцули. Додатковими заняттями гуцулів є домашні промисли - ткацтво, обробка металу і шкіри, різьба по дереву, художня вишивка та ін.
3) Лемки - етнографічна група українських горян, яка до 1947 р. жила по обох боках Карпатського хребта і державних кордонів. Основним заняттям лемків з давніх давен було сільське господарство переважно для власних потреб. До 1914 р. важливим тут був випас волів та овець. Допоміжними заняттями на Лемківщині були ткацтво, деревообробка (виробництво гонти, ложкарство), каменярство. До 1914 р. досить поширеними були сезонні мандрівки на жнива до Угорщини, а також еміграція на заробітки до Америки. Лемки, які жили біля курортів, працювали в прислузі, продавали молочні продукти, гриби, ягоди.
4) Литвинами називали білорусів південного Полісся та сусідніх українців. Етнонім "литвини" пов’язаний з державно-політичними чинниками, він відносився до частини поліського населення, яке в XIV-XVI ст. входило до складу Литовської держави.
5) Поліщуками в Україні називали і ще називають подекуди сьогодні жителів Українського Полісся. Поліщуки виділяються своєю народною культурою, давньою обрядовістю, звичаями, традиціями, особливостями пісенного фольклору. Багато із них добре збереглися до сьогодення.