Чим же відрізняються ПАЛ від природних ландшафтів?
По-перше, всім їм властива та чи інша антропогенна трансформованість деяких природних компонентів, а часом і морфологічної структури початкового ландшафту.
Спочатку в них змінюється біота: вирубка лісів, орання земель, посіви сільськогосподарських культур, плантації, оазиси в пустелях і т.п. Часто змінюється і літогенна основа разом з грунтом: кар'єрно-відвальні комплекси гірничорудних районів (наприклад, Курської магнітної аномалії, Екібастуза та інш.), міські та промислові забудовані території.
По-друге, більшість сучасних ПАЛ насичена продуктами людської праці, які називаються техноречовиною і техноструктурою. До них відносяться:
різні споруди – від сільських хат і скотарень до гробниць фараонів, гігантських гребель, хмарочосів («рельєфоіди», за Л.Л.Розановим);
різноманітна техніка – від примітивного селянського плуга до КамАЗів, комбайнів та екскаваторів, здатних здійснювати роботу і трансформувати ландшафти;
матеріали, одержувані в промисловому виробництві, – це виплавлювані метали, синтетичні матеріали, штучні добрива, отрутохімікати;
техноречовиною сучасних ландшафтів стають і відходи виробництва, промисловості та інш., що надходять до них.
Все це своєрідні техногенні компоненти й елементи матеріальної, антропогенної частини ПАЛ.
В даний час в ландшафти локально надходить відходів виробництва у вигляді різних хімічних сполук помітно більше, ніж від природного вивітрювання, мінералізації органічних залишків та вулканізму. Порушуючи біогеохімічні кругообіги і пошкоджуючи біоту, вони змінюють структуру та генофонд сучасних ландшафтів.
По-третє, ПАЛ часто мають не тільки природну, але й антропогенну енергетичну основу. У примітивних формах – це м'язова сила людини і тяглової худоби, штучні пали. У сучасних формах це може бути механічна енергія різних машин (трактори, автомобілі, бульдозери, екскаватори тощо), а також теплова і електрична енергія АЕС, ТЕС, ГЕС та інш.
По-четверте, в сильно трансформованих ландшафтах позитивні зворотні зв'язки часто переважають над негативними. В результаті вони стають малостійкими до звичайних природних процесів.
По-п'яте, для природно-антропогенних ландшафтів характерні зміни їх структурно-функціонального розмаїття, а отже, і еволюційної гнучкості або пластичності. Це проявляється як у вертикальній, так і в територіальній їх організації (у горизонтальній структурі).
На перших етапах, коли людство освоювало ландшафтну оболонку локально, створюючи осередки землеробства, населені пункти та інші природно-антропогенні геоекосистеми, регіональна та місцева різноманітність і інформаційна насиченість ландшафтів часто зростали. Природні ландшафти збагачувалися етнокультурними й господарськими властивостями та елементами.
Однак в останнє сторіччя господарська діяльність стає одним з провідних лімітуючих факторів природного ландшафтогенезу, що згладжують природні відмінності в ПАЛ.
Це веде до спрощення їх структури та уніфікації, особливо в біоті. Так, на місці різноманітних природних ландшафтів людина часто створює величезні по площі агроландшафти з окультуреними орними грунтами. У них вирощується порівняно невеликий набір сільськогосподарських культур. Переважають пшениця, рис, кукурудза, овес, картопля, бавовна. У тропічній та субтропічній зонах широкого поширення набули великі плантації монокультур.
В останні десятиліття західна технократична цивілізація все активніше проникає і монополізує виробничі та етнокультурні ніші інших країн та народів. В результаті зменшується етнокультурне розмаїття та уніфікуються самі природно-антропогенні ландшафти ГО, різко знижується їх природне розмаїття. Антропогенні навантаження вже призвели і до значних втрат видового генофонду біоти, особливо фауни Землі.
Австралия расположена горизонтально что является не удобно для природы и её обитателей т.к. по берегам находятся горы. Восновном почва Австралии засуслива.Материк расположен на Австралийской платформе. Большая часть Австралии находится в тропическом поясе , поэтому там преобладает тропический сухой климат , а это значит что там восходящее давление воздуха и дожди большая редкость или их вообще нет. Ископаемые Алюминевоя руда, Железная руда, Нефть , Природный газ, Каменный уголь, Золото, Алмазы, Марганцовые руды. Население в основном Индоевропейцы и Австралийцы- Аборигены.Религия Христианство но в некоторых местах Шаманизм.Население ниже среднего , мало. В основном скотоводство и охота.
Главные типы растительности, наиболее характерные для России: тундровый, лесной, степной, пустынный, луговой и болотный. Тундровый тип растительности формируется в условиях короткого и прохладного лета, высокой влажности воздуха и низкой температуры почв. Именно малым количеством тепла определяются основные особенности этого типа: безлесие, мозаичность (пятнистость) , преобладание мхов, лишайников, кустарничков и, отчасти, кустарников, низкорослость, господство многолетников. Лесной тип растительности является самым распространенным на территории России. Леса занимают около 45% площади нашей страны. Они распространены там, где среднемесячные температуры июля превышают 10°С, а увлажнение достаточное или избыточное. Леса транспирируют много влаги, поэтому в районах с недостаточным и скудным увлажнением они могут существовать лишь при дополнительном поступлении влаги за счет грунтовых вод (поймы рек) либо таяния многолетней мерзлоты (Центральная Якутия) . Степной тип растительности формируется в районах недостаточного и неустойчивого увлажнения и представлен сообществами травянистых растений, хорошо переносящих недостаток влаги в почве. Для степных растений характерен зимний период покоя, обусловленный отрицательными температурами и наличием снежного покрова, а также летний период полупокоя, когда значительная часть растений прекращает вегетацию. Пустынный тип растительности приурочен к территориям с наименее благоприятными для существования растений условиями, поэтому растительный покров крайне изрежен и беден в видовом отношении. Основной фактор, ограничивающий развитие растений, — недостаток влаги в почве, в связи с чем важную роль играют при растений к дефициту влаги. Луговой тип растительности формируется при средних условиях увлажнения. По определению А. П. Шенникова, лугами называют пространства со средней степенью увлажнения почв, занятые травянистой мезофильной растительностью. Травяной покров лугов всегда густой и обычно достаточно высокий. Луговые растения не переносят ни сильного иссушения почвы, ни постоянного переувлажнения. Почти все луговые растения — многолетники. Болотный тип растительности формируется при постоянном избыточном увлажнении. Болота — это сообщества влаголюбивой растительности, расположенные на избыточно увлажненных участках суши, но без сплошного зеркала воды на поверхности. В составе растительных сообществ болот участвуют мхи, лишайники, кустарники, травянистые растения и даже деревья (сосна, береза, ольха) .
Чим же відрізняються ПАЛ від природних ландшафтів?
По-перше, всім їм властива та чи інша антропогенна трансформованість деяких природних компонентів, а часом і морфологічної структури початкового ландшафту.
Спочатку в них змінюється біота: вирубка лісів, орання земель, посіви сільськогосподарських культур, плантації, оазиси в пустелях і т.п. Часто змінюється і літогенна основа разом з грунтом: кар'єрно-відвальні комплекси гірничорудних районів (наприклад, Курської магнітної аномалії, Екібастуза та інш.), міські та промислові забудовані території.
По-друге, більшість сучасних ПАЛ насичена продуктами людської праці, які називаються техноречовиною і техноструктурою. До них відносяться:
різні споруди – від сільських хат і скотарень до гробниць фараонів, гігантських гребель, хмарочосів («рельєфоіди», за Л.Л.Розановим);
різноманітна техніка – від примітивного селянського плуга до КамАЗів, комбайнів та екскаваторів, здатних здійснювати роботу і трансформувати ландшафти;
матеріали, одержувані в промисловому виробництві, – це виплавлювані метали, синтетичні матеріали, штучні добрива, отрутохімікати;
техноречовиною сучасних ландшафтів стають і відходи виробництва, промисловості та інш., що надходять до них.
Все це своєрідні техногенні компоненти й елементи матеріальної, антропогенної частини ПАЛ.
В даний час в ландшафти локально надходить відходів виробництва у вигляді різних хімічних сполук помітно більше, ніж від природного вивітрювання, мінералізації органічних залишків та вулканізму. Порушуючи біогеохімічні кругообіги і пошкоджуючи біоту, вони змінюють структуру та генофонд сучасних ландшафтів.
По-третє, ПАЛ часто мають не тільки природну, але й антропогенну енергетичну основу. У примітивних формах – це м'язова сила людини і тяглової худоби, штучні пали. У сучасних формах це може бути механічна енергія різних машин (трактори, автомобілі, бульдозери, екскаватори тощо), а також теплова і електрична енергія АЕС, ТЕС, ГЕС та інш.
По-четверте, в сильно трансформованих ландшафтах позитивні зворотні зв'язки часто переважають над негативними. В результаті вони стають малостійкими до звичайних природних процесів.
По-п'яте, для природно-антропогенних ландшафтів характерні зміни їх структурно-функціонального розмаїття, а отже, і еволюційної гнучкості або пластичності. Це проявляється як у вертикальній, так і в територіальній їх організації (у горизонтальній структурі).
На перших етапах, коли людство освоювало ландшафтну оболонку локально, створюючи осередки землеробства, населені пункти та інші природно-антропогенні геоекосистеми, регіональна та місцева різноманітність і інформаційна насиченість ландшафтів часто зростали. Природні ландшафти збагачувалися етнокультурними й господарськими властивостями та елементами.
Однак в останнє сторіччя господарська діяльність стає одним з провідних лімітуючих факторів природного ландшафтогенезу, що згладжують природні відмінності в ПАЛ.
Це веде до спрощення їх структури та уніфікації, особливо в біоті. Так, на місці різноманітних природних ландшафтів людина часто створює величезні по площі агроландшафти з окультуреними орними грунтами. У них вирощується порівняно невеликий набір сільськогосподарських культур. Переважають пшениця, рис, кукурудза, овес, картопля, бавовна. У тропічній та субтропічній зонах широкого поширення набули великі плантації монокультур.
В останні десятиліття західна технократична цивілізація все активніше проникає і монополізує виробничі та етнокультурні ніші інших країн та народів. В результаті зменшується етнокультурне розмаїття та уніфікуються самі природно-антропогенні ландшафти ГО, різко знижується їх природне розмаїття. Антропогенні навантаження вже призвели і до значних втрат видового генофонду біоти, особливо фауни Землі.