Головним вододілом у Південній Америці є гори Анди. Оскільки води розміщені на крайньому заході материка, більшість річок Південної Америки належать до басейну Атлантичного океану 90% територі. Лише короткі pічки стIкають з Анд у Тихнй океан. На відміну від Африки. у зв'язку з вологим кліматом материка та особливостями його рельефу, площі басейну внутршшнього стоку дуже мал (5% територп)
Найбільшою річкою Південної Америки є Амазонка. «Цариця річок», «диво природи», «загадкова, «неповторна»-як тільки не називають ї. Вона бере початок високо в Андах на заході 1, подолавши шях у 6400 км, впадає в Атлантичнй океан на сході. По дорозі до океану Амазонка приймає близько 500 приток. з них 17 протяжністю понад 1500 км. Плоша ї басейну найбільша в світі й перевищує 7 млн. км2 (як ціла Австралія!). На цій площі може вміститися 11 таких країн. як наша Україна. Водночас це найповноводніша і найдовша річка світу. Вона виносить в Океан 15%о усієi pічкової води планети. Для такої кількості води знадобилося б 130 річок таких, як наш Дншро. Вона такоже найширшою і найглибшою річкою планети. Амазонка утворюється вд злиття двох річок — Укаялі і Мараньйону. Уже в місці злитя ширнна річки досягає 2 км. На Амазонській низовині вона ділиться на безліч рукавів проток. Не кожен лоцман. навіть дуже досвідчений. може розібратнся в цьому водному мереживі. У нижній течі ширина Амазонки досягає 20 км. В п гирлі безліч островів. з яких найбілышим є Маражо. Річка така широка і глибока, що океанічні кораблі заходять вгору по нй на 1700 км.
Оскільки Амазонка більшою частиною протікає через екваторіальний кліматичний пояс, вона має дощове живлення та повноводна увесь рік. Ате лтом та зимою вона ще б1льше виходить з берегів. оскільки п живлять притоки. що беруть початок у Північній Південній півкулях. У грудні-лютому надходить багато води з приток Південної півкулі. де в цей час дошовий період, а у червні-серпні Північно1 коли там випадають дощі. Вода виходитьз берегів і розливається на 80-100 км.
Объяснение:
Я про африку не нашел извини это все что я нашел
Известный казахский ученый Ш. Ш. Уалиханов (1835-1865) параллельно с П. П. Семеновым исследует северные и южные склоны Тянь-Шаня. Он дал научную характеристику природе этого края. Выявив общие закономерности образования озер Алаколь и Балхаш, выдвинул гипотезу о том, что эти озера в древности были одним бассейном. Он также составил карту пройденного им пути, чем дополнил прежние карты территории Казахстана. Уалиханов собрал интересные материалы о млекопитающих и птицах Тянь-Шаня, начертил схему распространения животных в высотных поясах Заилийского Алатау, собрал богатейшую коллекцию представителей растительного и животного мира Казахстана. Шокан Уалиханов был избран действительным членом Русского географического общества 21 февраля 1857 года. Это означало признание выдающихся заслуг молодого ученого перед российской наукой. Путешествие Шокана в Кашгарию, принесшее ему славу отважного путешественника, состоялось в 1858-1859 годы. По его результатам он собрал богатый фактический материал о политическом и экономическом устройстве, истории и этнографии этого края. Им были составлены карты всего маршрута экспедиции и изучены старинные карты Средней Азии. Вышли в свет его труды: «Очерки Джунгарии» , «О состоянии Алтыншара... » и др. Они отличаются тонкими научными наблюдениями автора над ландшафтом, характеристикой флоры и фауны, описанием гидрографии этих мест.
Объяснение: