Монголо́їдна раса (азіатсько-американська раса) — одна з великих рас людства. Охоплює корінне населення Північної, Центральної, Східної, Південно-Східної Азії, Північної та Південної Америки. Відповідно представники монголоїдної раси називаються монголоїдами[2].
Объяснение:Морфологічні ознаки
У 19 — середині 20 століття характерними ознаками великої монголоїдної раси науковці вважали такі:
світла або темно-світла пігментація шкіри;
малопрофільоване широке обличчя, виступаючі вилиці з подушками жиру;
захист очей від підвищеної інсоляції, пилу, для чого служить вузький розріз повік, додаткова складка — епікантус, темна райдужка, густі вії;
довге (якщо не стригти) пряме жорстке, темнопігментоване волосся;
слабкий волосяний покрив на обличчі та тілі.
Типи і поширення монголоїдної раси
Виділяють дві головні підгрупи (контраст між якими викликаний дією фактора інфантилізації в перенаселених південних регіонах):
північну (масивні, високі, світлошкірі, з великим обличчям і низьким склепінням черепа);
південну (невисокі, смагляві з невеликим обличчям та високим лобом).
Всередині великої монголоїдної раси виділяють кілька рас:
північноазійська — монголи, якути, буряти, евенки, евени тощо.
арктична — чукчі, ескімоси тощо.
далекосхідна — китайці і народи Китаю (за винятком півдня).
південно-азійська — більшість етній Південного Китаю (тайські народи), народи Індокитаю, Бірми, островів Індонезії та Філіппін.
американська — індіанці Північної та Південної Америки.
Яскраво вираженими представниками монголоїдної раси є монголи, перші постійні контакти європейців з якими датуються початком 2-го тисячоліття н. е. Класичними монголоїдами є також представники тюркських і монгольських народів Центральної Азії: буряти, алтайці і тувинці.
Вже у японців та південних китайців відчутним є домішка австралоїдної раси [джерело?]. Ще більшим вплив австралоїдів є у зовнішньому вигляді південно-азійської раси у мешканців Індокитаю, Індонезії та Філіппін.
Більшість населення Середньої Азії або має помітну монголоїдну домішку (узбеки), або ж є мішаним монголоїдно-європеоїдним типом (казахи).
У деяких груп росіян, особливо Сибіру, тобто в зонах контактування з монголоїдами окремі монголоїдні риси.
Історія
Комплекс типових ознак монголоїдної раси чітко виявлений вже в палеоантропологічних знахідках часів мезоліту (близько 12 тисяч років тому). Спочатку населяли Східну Євразію, зовнішність відображає пристосування до умов пустель (пустеля Гобі).
На території України представники народів монголоїдної раси з'являються в часи Великого переселення народів з III століття н. е. Спочатку гуни, тюрки, пізніше болгари, хозари, що остаточно витісняють іраномовні народи з причорноморських і приазовських степів. За часів Київської Русі відомі печеніги, половці, монголо-татари. За часів Козацької доби в український степ переселяються ногайці. Найпізніше з монголоїдів в українські степи мігрують калмики.
Австралия – удивительный континент. по мнению ученых, это древнейший материк на нашей планете, лежащий на докемберийской платформе, которая сформировалась более 3 млрд. лет назад. в силу того, что австралия была открыта миру гораздо позже, чем другие континенты, природа здесь сохранилась лучше. сам материк расположен в четырех климатических поясах: тропическом, субтропическом, умеренном и субэкваториальном. с севера, от экватора ветры и воды индийского океана приносят к берегам австралии тепло. с юга часто дуют холодные ветры, доносящие заморозки с берегов антарктиды. уникальность австралийской природы объясняется и ее ландшафтом: прибрежные районы тонут в зелени деревьев, центр материка представляет собой зону полупустынь и саванн, изредка перемежающуюся островками растительности в глубоких низменностях и вдоль поймы рек. впрочем, в австралии выпадает мало осадков, потому рек и озер здесь мало. горы расположены на востоке и юго-западе. но горы невысокие, не превышающие отметку в 1300 м. над уровнем моря, несмотря на их звучное название – австралийские альпы. в настоящее время в австралии работают более 1000 заповедников, где представлены животные и растения дикой природы. растительный мир австралии уникальные климатические условия и расположение австралии определили и оригинальность ее флоры и фауны. растительным символом австралии считают эвкалипт. огромное дерево имеет мощные корни, которые уходят в землю на 20, а то и на 30 метров! удивительное дерево приспособилось к засушливому австралийскому климату. эвкалипты, растущие возле болот, способны вытягивать воду из водоема и тем самым осушают болото. таким образом, например, осушали болотистую землю колхиды на побережье кавказа. к тому же у эвкалипта узкие листья, которые повернуты к солнцу ребром. только представьте себе огромный эвкалиптовый лес, а в нем практически нет тени! восточное побережье австралии, там, где его омывает тихий океан, утопает в зарослях бамбука. ближе к югу встречаются бутылочные деревья, плоды которых напоминают формой бутылку. аборигены добывают их них дождевую воду. на севере растут густые субтропические леса. здесь можно увидеть огромные пальмы и мангровые заросли. все северное побережье, где осадков выпадает больше всего, растут акации и панданусы, хвощ и папоротники. ближе к югу лес редеет. начинается зона саванн, которая весной представляет собой пышный ковер из высоких трав, а к лету высыхает, выгорает и превращается в бездушную пустыню. центральная австралия – зона пастбищ. а вот культурные растения были завезены в австралию европейцами. только после колонизации материка здесь стали выращивать хлопок, лен, пшеницу, овощи и фрукты, характерные для европейской флоры. животный мир австралии фауна австралии весьма богата и разнообразна. первая особенность животного мира: в австралии обитает огромное количество эндемичных животных, то есть животных, которые больше не встречаются нигде на планете. это, конечно, кенгуру и коалы, которые признаны символами южного континента. одних только кенгуру насчитывает 17 родов и более 50 видов. самые маленькие из них ростом всего в 20-23 см, а самые большие достигают в росте 160 см. знаете ли вы, что есть кенгуровые крысы, скальные и древесные кенгуру и даже кенгуру-дерби? впрочем, в самой австралии словом "кенгуру" называют только двух представителей этого рода сумчатых: серого гигантского и рыжего. остальных называют валлаби. а еще здесь водятся удивительные утконосы, отважные белки-летяги, порхающие с дерева на дерево, жуткие ехидны, забавные плащеносные ящерицы, способные передвигаться на двух ногах. живут в австралийских лесах вомбаты и опоссумы, которых ценят за их мех. летучие лисицы выглядят кровожадно, хотя питаются нектаром и цветами.
1.самая высокая точка россии — гора эльбрус в составе большого кавказа (5642 м) . 2.дыхтау — гора на кавказе, в кабардино-, район безенги. высота 5 204 м, то есть по высоте уступает на кавказе только эльбрусу. 3.высшая точка уральских гор — гора народная (1894 м) . уральские горы не отличаются высотой. 4.гора белуха — наивысшая точка горного алтая (4506 м) , венчающая катунский хребет. 5.тордоки-янги — одна из горных вершин юга дальнего востока россии в приамурье, на территории хабаровского края. высочайший пик в горной системе сихотэ-алинь, высота — 2090,4 метров над уровнем моря гора дыхтау 5204 м гора коштантау 5152 м гора гистола 4859 м гора джимара 4780 м гора уилпата 4646 м гора саухох 4636 м гора кукуртли-колбаши 4624 м гора салыннгантау 4507 м музтау бииги 4506 м гора суган 4489 м
Монголо́їдна раса (азіатсько-американська раса) — одна з великих рас людства. Охоплює корінне населення Північної, Центральної, Східної, Південно-Східної Азії, Північної та Південної Америки. Відповідно представники монголоїдної раси називаються монголоїдами[2].
Объяснение:Морфологічні ознаки
У 19 — середині 20 століття характерними ознаками великої монголоїдної раси науковці вважали такі:
світла або темно-світла пігментація шкіри;
малопрофільоване широке обличчя, виступаючі вилиці з подушками жиру;
захист очей від підвищеної інсоляції, пилу, для чого служить вузький розріз повік, додаткова складка — епікантус, темна райдужка, густі вії;
довге (якщо не стригти) пряме жорстке, темнопігментоване волосся;
слабкий волосяний покрив на обличчі та тілі.
Типи і поширення монголоїдної раси
Виділяють дві головні підгрупи (контраст між якими викликаний дією фактора інфантилізації в перенаселених південних регіонах):
північну (масивні, високі, світлошкірі, з великим обличчям і низьким склепінням черепа);
південну (невисокі, смагляві з невеликим обличчям та високим лобом).
Всередині великої монголоїдної раси виділяють кілька рас:
північноазійська — монголи, якути, буряти, евенки, евени тощо.
арктична — чукчі, ескімоси тощо.
далекосхідна — китайці і народи Китаю (за винятком півдня).
південно-азійська — більшість етній Південного Китаю (тайські народи), народи Індокитаю, Бірми, островів Індонезії та Філіппін.
американська — індіанці Північної та Південної Америки.
Яскраво вираженими представниками монголоїдної раси є монголи, перші постійні контакти європейців з якими датуються початком 2-го тисячоліття н. е. Класичними монголоїдами є також представники тюркських і монгольських народів Центральної Азії: буряти, алтайці і тувинці.
Вже у японців та південних китайців відчутним є домішка австралоїдної раси [джерело?]. Ще більшим вплив австралоїдів є у зовнішньому вигляді південно-азійської раси у мешканців Індокитаю, Індонезії та Філіппін.
Більшість населення Середньої Азії або має помітну монголоїдну домішку (узбеки), або ж є мішаним монголоїдно-європеоїдним типом (казахи).
У деяких груп росіян, особливо Сибіру, тобто в зонах контактування з монголоїдами окремі монголоїдні риси.
Історія
Комплекс типових ознак монголоїдної раси чітко виявлений вже в палеоантропологічних знахідках часів мезоліту (близько 12 тисяч років тому). Спочатку населяли Східну Євразію, зовнішність відображає пристосування до умов пустель (пустеля Гобі).
На території України представники народів монголоїдної раси з'являються в часи Великого переселення народів з III століття н. е. Спочатку гуни, тюрки, пізніше болгари, хозари, що остаточно витісняють іраномовні народи з причорноморських і приазовських степів. За часів Київської Русі відомі печеніги, половці, монголо-татари. За часів Козацької доби в український степ переселяються ногайці. Найпізніше з монголоїдів в українські степи мігрують калмики.
Примітки