В России миграционные процессы стали бурно развиваться в эпоху смены общественно-политического режима, с распадом СССР и образованием ряда независимых государств на политической карте мира.Причины следующие: во-первых, из стран СНГ начался сильный отток русского и русскоязычного населения в Россию; во-вторых, с середины 1990-х гг. наблюдался такой процесс как трудовая миграция (после распада СССР и тяжелой ситуации в независимых государствах многие стали возвращаться в Россию в поисках работы). По официальным данным, только за 2000-2005 гг. число мигрантов, прибывших в Россию как из ее пределов, так и из зарубежных стран, составило 13,6 млн. человек, а за период с 1990 по 2005 гг. - более 47,6 млн. человек, хотя в действительности миграционный поток гораздо масштабнее, и за годы реформ примерно треть населения нашей страны испытала судьбы мигрантов.
Объяснение:
Для характеристики розміщення населення використовують поняття "розселення". Розселення є міським і сільським. Основними чинниками розселення, в тому числі його інтенсивності і напрямів, є соціально-економічні (розвиток та розміщення продуктивних сил тощо), природні та демографічні.
Природні фактори позначаються на процесі розселення внаслідок територіальних відмінностей природного середовища (поверхні, клімату, гідрографічної мережі, корисних копалин, якості земельних ресурсів та ін.).
Територіальні особливості розселення, крім того, залежать від інтенсивності та напрямів постійних та маятникових переміщень населення.
Міське розселення. На території України чітко виділяється дія трьох чинників, що впливають на розміщення населення, в тому числі міського. Найважливішим є соціально-економічний чинник, тобто розміщення продуктивних сил, що впливає на виникнення міст і значний приплив сільського населення до них. Так, міське населення з 1913 до 1994 р. зросло у 5,2 раза, а сільське зменшилося в 1,7 раза. Тепер в Україні 445 міст та 909 селищ міського типу. Між цими двома видами міських поселень є істотна відмінність. Містом вважають населений пункт, який виконує промислові, транспортні, культурно-торгові та адміністративні функції, а населення складається переважно з робітників, службовців та їхніх сімей. Міста поділяють на економічні (промислові, транспортні, торгово-розподільні) та неекономічні (адміністративні, культурні, рекреаційні та ін.).
Найбільше міст зосереджено в Західній економічній зоні — 210 (47 % усіх міст України), проте в них проживає тільки 36,1 % міського населення країни. Навпаки, у Східній економічній зоні — 183 міста (41 % міст), проте в них проживає майже половина всіх городян (49,3 %). У Південній економічній зоні України зосереджено понад 11 % міст і 14 % міського населення держави.
Часто міста виконують якусь одну функцію, тому їх називають малофункціональними (монофункціональними). Проте найчастіше вони поліфункціональні.
Найгустіша мережа міст характерна для Донецької (51 місто), Луганської (37), Київської (25), Одеської та Харківської (відповідно 18 і 17) областей. Найменше їх у Миколаївській та Херсонській (по 9 у кожній), Рівненській, Закарпатській та Волинській (відповідно 10, 10, 11).
Крім того, більшість міських жителів проживає у так званих селищах міського типу. Це проміжна ланка поселень між містом і селом. Ці поселення розміщуються навколо промислових підприємств, залізничних вузлів, курортів чи санаторіїв і мають дві і більше тисяч мешканців, переважно робітників і службовців та членів їхніх сімей.
Селища міського типу поділяють на індустріальні, агропромислові, сільськогосподарські, несільськогосподарські та мішаного типу. В 1995 р. їх в країні було 907, або 67,2 % загальної кількості всіх міських поселень України, проте в них проживало тільки 13,2 % загальної кількості міського населення. В цілому селища міського типу поділяють на дрібні (від 2 до 10 тис. чол.) — усього 829 (91 % загальної кількості їх). Найбільше селищ міського типу зосереджено у Східній (446) та в Західній (327) економічних зонах. Найменше їх у Південній економічній зоні — 138.
Найпоширеніші селища міського типу — індустріальні, що характерно для Східної економічної зони, та мішаного типу (адміністративно-агропромислові) — в Західній економічній зоні; курортні ж найбільш характерні для Південної економічної зони, а також у регіоні, що прилягає до зони Українських Карпа