Сільське господарство - найдавніша галузь матеріального виробництва і особлива галузь економіки. Адже воно займається вирощуванням культурних рослин (рослинництво) і розведенням і вирощуванням домашніх тварин (тваринництво). Тим самим сільське господарство забезпечує населення продуктами харчування і, водночас, промисловість - сировиною.
У сільськогосподарському виробництві зайнята приблизно половина економічно активного населення світу. Але в країнах, що розвиваються, цей показник становить 2/3 і більше, тоді як у розвинутих країнах - менше 10 %, а у США і деяких країнах Західної Європи - тільки 2-3 %.
Сільське господарство так чи інакше розвивається майже в усіх країнах. Найбільшими виробниками сільськогосподарської продукції є найбільші за розмірами й кількістю споживачів країни, як-от: США, Канада, Бразилія, Китай, Індія. Однак у країнах, що розвиваються, переважає внутрішнє споживання продукції, тоді як економічно розвинуті країни є найбільшими експортерами сільськогосподарських товарів. Водночас економічно розвинуті країни є найбільшими імпортерами сільськогосподарської продукції, оскільки мають надзвичайно місткий споживчий ринок.
Співвідношення двох головних галузей сільського господарства - рослинництва і тваринництва - залежить від цілого ряду чинників. Перш за все напрямок господарства визначають природні умови, які можуть накладати суттєві обмеження на певні види сільськогосподарських виробництв, сприяючи водночас розвитку інших. Велика роль також належить рівню індустріалізації країни, що може забезпечити високомеханізоване господарство. Подекуди розвиток тих чи інших галузей сільського господарства визначається етнічними й релігійними особливостями країни. Так, наприклад, іслам забороняє вживання свинини, а індуїзм - убивати корів. Так само вкрай рідко вбивають велику рогату худобу деякі африканські народи.
Загалом, рослинництво переважає у більшості країн, що розвиваються. Виняток становлять країни тропічних пустель, де надзвичайно мала площа орних земель, а також південноамериканської пампи (Аргентина, Уругвай), де розвивається високотоварне тваринництво. Натомість в економічно розвинутих країнах перевага надається тваринництву.
У сільському господарстві економічно розвинених країн переважає високотоварне агропромислове виробництво. Це означає, що фермери виробляють таку кількість сільськогосподарської продукції, яка значно перевищує їхні потреби.
У країнах, що розвиваються, переважає дрібнотоварне сільське господарство. Фермери мають змогу продавати лише незначну частку своєї продукції. Виробництво здебільшого орієнтується на задоволення власних потреб фермерських господарств у продуктах харчування.
У сільському господарстві деяких країн, що розвиваються, поширена плантаційна система. її запровадили португальці ще в XIV ст. на тропічних островах західноафриканського узбережжя. Плантації — це великі сільськогосподарські підприємства, які спеціалізуються на вирощуванні одного тропічного продукту, наприклад кави або какао, для постачання його на ринок.
Описуючи нинішній стан сільського господарства світу, часто вживають поняття "зелена революція". Чому "зелена"? Тому що зелений колір — це колір сільського господарства. Чому революція? Тому що в сільському господарстві відбуваються широкомасштабні перетворення на основі сучасної агротехніки.
Зараз триває новий етап "зеленої революції", який має назву "біотехнологічна революція". На цьому етапі широко застосовуються біотехнології, комп'ютерні засоби, нов захисту рослин, обробітку ґрунтів тощо.
У результаті проведення "зеленої революції" багато країн, що розвиваються, зуміли повністю задовольнити свої потреби в продуктах харчування за рахунок власного виробництва. Дехто вважає, що "демографічний вибух", характерний для цієї групи країн, не в останню чергу зумовлений "зеленою революцією". Спираючись на її досягнення, деякі країни цієї групи спромоглися навіть перетворитися на експортерів сільськогосподарської продукції.
Вони визначаються межами життя, які можна визначити точками перетворення води в пару і згортання білків.
Нижня межа біосферилежить в середньому на глибині 3- 4 км. від поверхні суші і на 0,5 км. нижче дна океану.
У літосфері життя протікає в основному в ґрунтовому шарі, по тріщинах і печерах вона поширюється від сотень метрів до 3-4 км від поверхні суші.
Гідросфера, у тому числі і найглибша западина (Маріанська глибиною 11022 метри), включаючи донні відкладення, зайнята життям.
Верхня межа біосферитягнеться до озонового шару (екрану) від 8-10 км. у полюсів до 20-25 км. під іншою поверхнею землі, тобто біосфера, охоплює усю тропосферу і нижню частину стратосфери. За межами озонового шару життя неможливе унаслідок наявності згубного ультрафіолетового випромінювання Сонця.
До біосфери відносяться і осадові породи під водами і літосферою, які практично усі зазнали переробку живими організмами (поклади вугілля, нафти і інших органічних речовин, а також запаси різних сполук у вигляді крейди, рудних утворень і що інших, що утворилися за участю живих організмів.).
ВИСНОВОК:
Межі біосфери визначаються:
або наявністю живих організмів;
або «слідами» їх життєдіяльності.
Основна маса живих організмів зосереджена у биогеносфере, що називається також «плівкою життя».
Вертикальна межа біогеосфери приблизно складає:
-у атмосфері 100 метрів;
-у літосфері 10 метрів;
-у гідросфері 100 метрів.
В.І.Вернадський визначив біосферу як термодинамічну оболонку з температурою від +50 З до - 50 З і тиском близько 1 атм.
Які ж речовини складають біосферу?
1. Живі організми.
2. Органічні і неорганічні речовини.
1. Живі організми.У біосфері представлені більше 2 мільйонів живих організмів, кожен з яких, включає мільйони і мільярди особин.
Живі організми утворюють біомасу (сукупність видів рослин - більше 350 тисяч, тварин і мікроорганізмів - 75 тисяч) Планети, яка складає близько 0,01% маси Земної кори - 2,43x1012 тонни.
Біомаса організмів що мешкають на .
Життя зосереджене головним чином на суші. Сумарна біомаса океану складає всього 0,03x1012 тонни або 0,13% біомаси усіх істот що мешкають на Землі.
Маса живої речовини континентів в 800 разів перевищує масу Світового океану.
Із загального числа видів тільки 21% доводиться на рослини (350 тисяч), але їх вклад взагальну біологічну масу складає 99%
Серед тваринних складових видів :
безхребетні складають 96% видів;
хребетні тільки 4%, з яких 0,1% (десята частина) ссавці.
Обмежена кількість живої матерії відновлюється, перетвориться і розкладається.
Щорічно завдяки життєдіяльності рослин, тварин і мікроорганізмів відновлюється близько 10% біомас
Низкие температуры, при которых растительный мир не может бурно развиваться